Комбінація селективного α1-адреноблокатора та органотропного пептиду в лікуванні рецидивуючого простатиту в молодих чоловіків

У ДУ «Інститут урології НАМН України» було обстежено 85 амбулаторних пацієнтів з хронічним рецидивуючим простатитом у стадії загострення, яких розподілили на три групи. У I групі (n = 42) чоловіки протягом 30 діб отримували комбіновану терапію тамсулозином (Тамсулостад, Стада) 0,4 мг/доб вранці та сампростом (Вітапрост форте, Стада) 100 мг по 1 супозиторію ректально на ніч. У ІІ групі (n = 32) хворі приймали екстракт насіння гарбуза звичайного 1000 мг/доб протягом 30 днів; до III групи (n = 11) увійшли практично здорові чоловіки відповідного віку.

Загальна тривалість спостереження становила 120 днів, з них медикаментозне лікування проводили протягом 30 діб. Середній вік обстежуваних – 23,0 ± 0,6 року; за даними анамнезу, у них спостерігалося понад три епізоди рецидивів простатиту на рік.

Призначення комбінованої терапії рецидивуючого хронічного простатиту тамсулозином (Тамсулостад) та сампростом (Вітапрост форте) курсом 30 днів є ефективним заходом щодо покращення якості життя пацієнтів молодого віку. Швидкість настання клінічного ефекту від застосування вказаної комбінації препаратів, на відміну від більш повільного розвитку терапевтичної дії екстракту гарбуза звичайного, зумовлена поєднанням патогенетичних впливів α₁-адреноблокатора та органотропного пептиду на симптоми нижніх сечових шляхів. Комбінована терапія в осіб І групи характеризується низькою (4,7 %) частотою побічних явищ, що є практично співставною (3,1 %) з такою при монотерапії фітопрепаратом, а також високим рівнем комплаєнсу.

Ключові слова: рецидивуючий простатит, симптоми нижніх сечових шляхів, тамсулозин, сампрост.

Запальні захворювання передміхурової залози є досить поширеною патологією, яка часто поєднується з інфекціями, що передаються статевим шляхом. Для хронічного простатиту (ХП) властиве рецидивування з формуванням порушень акту сечовипускання, які практично завжди проявляються симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ) та істотно погіршують якість життя пацієнтів. Особливо негативні прояви спостерігаються у молодих чоловіків, у яких СНСШ часто асоціюються із проявами еректильної дисфункції. Характер таких порушень має складну етіологію, здебільшого психогенний або змішаний ґенез з формуванням так званого хибного кола патологічних змін, які потребують обов’язкової медикаментозної корекції. ХП здебільшого розвивається повільно, часто взагалі при відсутності будь-якої клінічної симптоматики. Тому виникнення СНСШ у молодого чоловіка може спричинити, окрім фізичного дискомфорту, ще й певне психічне напруження. Сьогодні існують різні схеми лікування ХП, які передбачають призначення великої кількості препаратів, у той час як медикаментозна корекція повинна бути максимально виваженою.

Дія препарату сампрост, до складу якого входять біологічно активні пептиди, одержані з тканин простати биків, ґрунтується на позитивному впливі на різні ланки місцевого гомеостазу простатовезикулярного комплексу, що знаходяться у стані дисфункції на органному рівні. Корекція останньої відбувається завдяки протизапальним, цитопротекторним, імунотропним та нейротрофічним властивостям сампросту [1]. Нейротрофічна дія, зокрема, полягає у здатності до відновлення нормального дренажу секрету простати з активацією скорочувальної функції на рівні нейрофіламентів та vasa vasorum.

Результати трансректального УЗД та лазерної доплерівської флуорометрії свідчать, що на фоні лікування інфекційного простатиту сампростом спостерігається покращання органної мікроциркуляції та кровообігу в передміхуровій залозі [2, 3].

Крім функціональних та макроорганних змін, застосування біорегуляторних простатичних пептидів класу цитомединів сприяє позитивним змінам на мікроструктурному рівні у вигляді посилення процесів диференціювання та проліферації клітин простатовезикулярного комплексу [4].

У ході досліджень встановлено, що сампрост може впливати на пригнічення процесів склерозу в сполучній тканині простати у щурів та на стимуляцію її секреторної функції [5].

Ефективність монотерапії сампростом у разі діагностування рецидивуючого інфекційного простатиту є недостатньою, тому її доповнюють антибактеріальними препаратами (фторхінолони, макроліди, доксициклін) [6], неспецифічними протизапальними засобами (диклофенак, мелоксикам), α-адреноблокаторами селективної дії (тамсулозин) та ін. Останню групу за своїми фармакологічними властивостями вважають основною у купіруванні СНСШ. При цьому призначення тамсулозину не обмежується характером патологічного процесу в простаті (гіперпластичні або запальні захворювання) з акцентом лише на ступені вираженості дизуричних явищ.

Застосування сампросту в комплексній терапії абактеріального ХП також продемонструвало високу ефективність, хоча і потребує проведення декількох курсів лікування [7].

Доказом позитивного впливу сампросту на структури простатовезикулярного комплексу є оптимізація функції перипростатичного венозного сплетіння при лівобічному варикоцеле, що характеризується відновленням більшості параметрів еякуляту в таких хворих [8]. Доказова база високої ефективності сампросту щодо покращання фертильності у чоловіків описана у працях російських учених [9].

Проведено досить багато наукових досліджень як вітчизняних [10, 11], так і зарубіжних [12] авторів, у ході яких встановлено доцільність призначення сампросту пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Вважається, що терапія сампростом може не тільки купірувати СНСШ (як іритативного, так і обструктивного характеру), покращуючи якість життя хворого, а й сприяти зменшенню об’єму простати, що відбувається за рахунок його комплексного впливу на органному рівні [13, 14].

Лікування сампростом демонструє високу ефективність і комплаєнс за наявності початкових проявів ДГПЗ (стадія компенсації), при цьому тривалість призначення повинна бути не менше 30 діб [15].

Сампрост можна застосовувати і за більш складних клінічних станів. У випадках комбінації ДГПЗ із хронічним бактеріальним процесом у простаті та рецидивуючою симптоматикою рекомендовано призначати форму сампросту, що містить антибактеріальний компонент, тропний до тканин залози (фторхінолон) [16]. Так, в осіб з ДГПЗ, яким планували проведення трансуретральної резекції аденоми передміхурової залози, результатом проведення курсу сампросту з антибіотиком (супозиторії Вітапрост плюс) стало вірогідне покращення якості життя у післяопераційному періоді [17, 18]. Аналогічні результати були отримані й в іншому дослідженні [19], що вказує на доцільність призначення сампросту на етапі планування різних малоінвазивних оперативних втручань на простаті.

Комбінована терапія сампростом і тамсулозином у хворих на ДГПЗ у відповідності до показників за Міжнародною шкалою оцінки простатичних симптомів (IPSS) та індексу якості життя (QoL) сприяла купіруванню СНСШ у 93,3 % випадків, а також зменшенню об’єму залишкової сечі на 43 % [20].

В одному з нещодавно проведених досліджень [21] вивчався вплив сампросту на усунення дизуричних проявів у жінок з рецидивуючим циститом віком 49-80 років. Встановлено, що лікування Вітапростом форте курсом 30 діб сприяло зменшенню кількості імперативних позивів на 46 %, епізодів ургентного нетримання сечі на 69 %. Гарного результату було досягнуто в 74 % хворих, що патогенетично пояснюється зменшенням ішемії детрузора.

Використання тамсулозину за наявності СНСШ будь-якого характеру дає високий терапевтичний ефект, а через хороший комплаєнс таку монотерапію можна проводити навіть у процесі діагностики основного захворювання в осіб різного віку. Використання тамсулозину не обмежується пацієнтами виключно з ДГПЗ, при цьому існує багато груп препаратів, з якими можна розробити ефективні лікувальні схеми.

Комбінація тамсулозину із сампростом вважається науково обґрунтованим та ефективним засобом лікуванням з високим комплаєнсом, низьким рівнем побічних ефектів, здатністю до швидкого зменшення СНСШ на фоні запалення, гіперплазії простати та деяких інших станів (конкремент сечоводу, катетеризація сечового міхура та ін.).

Мета цього дослідження полягала в оцінці ефективності комбінованої терапії тамсулозином і сампростом у разі загострення рецидивуючого хронічного простатиту в чоловіків віком до 25 років.

Матеріали та методи дослідження

У ДУ «Інститут урології НАМН України» було обстежено 85 амбулаторних пацієнтів з рецидивуючим ХП у стадії загострення, яких розподілили на три групи. До I групи (n = 42) увійшли чоловіки, які протягом 30 діб отримували комбіновану терапію тамсулозином (Тамсулостад, Стада, Чехія) 0,4 мг/доб вранці та сампростом (Вітапрост форте, Стада) 100 мг по 1 супозиторію ректально на ніч; до ІІ групи (n = 32) – пацієнти, які приймали традиційний рослинний препарат (екстракт насіння гарбуза звичайного 1000 мг/доб) протягом 30 діб; III групу (n = 11) становили практично здорові чоловіки відповідного віку.

Загальна тривалість спостереження сягала 120 діб, з них протягом 30 днів проводили медикаментозне лікування. Вік обстежуваних коливався від 19,7 до 25,2 року (в середньому – 23,0 ± 0,6 року). Тривалість захворювання в середньому становила > 1,2 ± 0,2 року, кількість рецидивів – > 3 разів на рік.

В усіх учасників на початку та протягом спостереження проводились обстеження, що включали:

• ретельний збір скарг та анамнезу;
• виключення впливу екстрагенітальних причин рецидиву захворювання;
• клініко-біохімічні аналізи крові та сечі;
• цитологічне дослідження виділень зі статевих шляхів;
• оцінку СНСШ за шкалою IPSS з визначенням QoL;
• традиційне пальцеве ректальне дослідження;
• трансректальне і трансабдомінальне ультра­звукове сканування простати з визначенням об’єму залози і кількості залишкової сечі.

Крім того, оцінювали частоту розвитку побічних ефектів і комплаєнтність призначеної терапії.

Висновок щодо ефективності і комплаєнсу лікування робили на підставі аналізу результатів вищевказаних обстежень та порівняння їх між собою. Контрольне дослідження показників здійснювали до лікування, на 30-ту і 120-ту добу від його початку.

Обробку результатів проводили з використанням загальноприйнятих методів на комп’ютері Samsung SM 753df з пакетами QPRO і Stargraf при використанні традиційних статистичних величин, критерія Стьюдента – Фішера.

Критерії включення у дослідження: вік від 19 до 25 років; наявність ХП з рецидивуючим перебігом (> 3 рецидивів на рік); неефективність попереднього лікування протягом 3 міс; інформована згода пацієнта на участь у дослідженні.

Критерії виключення: вік > 25 років; наявність гострого запального процесу в сечових шляхах (гострий уретрит, везикуліт та ін.); нейрогенний сечовий міхур різного ґенезу; наявність хронічного запального процесу екстрагенітального походження при латентному перебігу або у фазі загострення; різні стани, які супроводжуються гіпотонією; ідіосинкразія до будь-якого з компонентів терапії; негативне відношення пацієнта до участі у дослідженні.

Результати дослідження та їх обговорення

Згідно з результатами анкетування, ступінь тяжкості СНСШ у хворих обох груп порівняння була практично однаково високою (табл.). Велика кількість балів за шкалою IPSS корелювала з порушенням якості життя з цього приводу, що стало підґрунтям для проведення більш потужної терапії рецидивів простатиту в осіб І групи.

Оцінка за шкалою IPSS в основних групах до лікування в середньому становила 15,0 ± 0,25 бала, в групі контролю – 7,2 ± 0,2; середній індекс QoL – 3,2 ± 0,3; в групі контролю – 1,0 ± 0,2. Після 30 діб терапії найкращих показників було досягнуто у пацієнтів І групи, у яких вони знизилися на 30-ту та 120-ту добу на 37,3 та 46,6 % відповідно. В осіб ІІ групи також спостерігалася позитивна динаміка параметрів сечовипускання, проте вона була значно менш вираженою за таку у чоловіків І групи (покращання у відповідні терміни на 24,0 та 34,6 % від початкового рівня) (р < 0,05). Поряд з цим зафіксовано покращання середніх показників індексу QoL (до норми в І групі; в ІІ групі на 30-ту добу на 37,5 %, а згодом до норми; р < 0,05), що знаходилися у відповідній позитивній кореляційній залежності від оцінки за шкалою IPSS (табл.).

Величини максимальної швидкості сечовипускання, за даними урофлоуметрії в контрольні терміни, свідчили про вірогідно кращу динаміку стану на фоні застосування комбінованої схеми лікування в осіб І групи. Згідно з даними таблиці, у цих пацієнтів було встановлено швидке відновлення акту сечовипускання у термінах до 30 діб до норми (підвищення максимальної швидкості сечовипускання на 26,0 %, а в ІІ – лише на 5,0 %), що вказувало на позитивний вплив перш за все тамсулозину. Аналіз даних через 4 міс свідчить про більш швидкі темпи відновлення сечовипускання на фоні лікування та його тривалий ефект в осіб І групи. Позитивний вплив лікування на об’єм простати був вірогідним лише в пацієнтів І групи, у яких на 30-й добі визначалося його зменшення на 17,7 % (р < 0,05). У той же час в осіб ІІ групи такої динаміки не спостерігалося, хоча середній показник об’єму простати відповідав нормі.

Таким чином, застосування комбінації простатотропних препаратів – селективного α₁-адреноблокатора (тамсулозин) та біогенного пептиду (сампрост) – у молодих чоловіків з рецидивуючим ХП за неефективності лікування традиційними рослинними засобами дає змогу швидко купірувати СНСШ. За результатами контрольних клініко-біохімічних аналізів крові та сечі, а також цитологічного дослідження виділень зі статевих шляхів, у учасників не виявлено відхилень цих показників від норми на фоні 4 міс спостереження. Отже, відсутність побічних реакцій на органному або організмовому рівні в обстежених пацієнтів свідчить про безпечність запропонованої схеми лікування. Поодинокі епізоди небажаних явищ, що зафіксовані у двох (4,7 %) пацієнтів І групи, були представлені судинними реакціями у вигляді запаморочення та не потребували корекції. В одного (3,1 %) хворого ІІ групи розвинулись диспепсичні розлади, що не вимагали відміни препарату. При контрольному дослідженні на 120-ту добу небажані явища також були відсутні. Таким чином, стримане використання α₁-адреноблокаторів у випадках СНСШ різного ґенезу через гіпотетичну можливість розвитку клінічно значущих судинних реакцій не має ніякого теоретичного підґрунтя.

Не останню роль у корекції рецидивуючого ХП відіграє простота лікувального процесу. При анкетуванні хворих виявлено високий рівень комплаєнтності запропонованого лікування в осіб обох груп. Так, з боку пацієнтів у І групі комплаєнтність становила 100 % (відмінна – 52,4 %, добра – 47,6 %), у ІІ – 100 % (50,0 і 50,0 % відповідно); з боку ­лікаря – 100 % (61,9 і 38,1 %), ІІ групи – 100 % (62,5 та 37,5 %).

Вибір схеми консервативної терапії рецидивуючого простатиту в молодих осіб є досить відповідальним, адже лікування базується на психосоціальному підґрунті. Здатність забезпечувати швидкий ефект терапії, а також відсутність ризику небажаних явищ при взаємодії препаратів між собою є вирішальними при виборі терапії. З огляду на ці аспекти призначення саме селективних антагоністів α₁-адренорецепторів у пацієнтів з ХП є виправданим. Так, широке використання в клінічній практиці тамсулозину пов’язане з його здатністю швидко купірувати СНСШ та сприяти прискореній реабілітації молодих чоловіків з рецидивуючим ХП. Не менш важливим є покращання трофічної функції за допомогою простатселективного біогенного пептиду. Призначення сампросту дає можливість відновлення нейросудинного забезпечення простатовезикулярного комплексу, що в комбінації з тамсулозином покращує дренувальну функцію, місцевий гормональний стан, зменшує ішемію детрузора та відновлює нормальне сечовипускання.

Висновки

Виходячи з результатів проведених обстежень у пацієнтів з ХП, які отримували комбінацію тамсулозину і сампросту, можна стверджувати, що:

• призначення 30-денного курсу комплексної терапії рецидивів ХП у молодих чоловіків тамсулозином (Тамсулостад) і сампростом (Вітапрост форте) є ефективним заходом щодо покращення якості життя цієї категорії пацієнтів;
• швидкість настання клінічного ефекту від застосування вказаної комбінації препаратів, на відміну від більш повільного розвитку терапевтичної дії екстракту гарбуза звичайного, зумовлена сумацією патогенетичних впливів α₁-адреноблокатора (Тамсулостад) та органотропного пептиду (Вітапрост форте) на СНСШ;
• комбінована терапія в осіб І групи характеризується низькою (4,7 %) частотою побічних явищ, що є практично співставною (3,1 %) з такою при монотерапії фітопрепаратом, а також високим рівнем комплаєнсу.

Список використаної літератури

1. Горпинченко І. І., Гурженко Ю. Н., Спиридоненко В. В. Использование препаратов группы цитомединов в комплексном лечении больных хроническим неспецифическим простатитом осложненным экскреторно-токсическим бесплодием // Материалы научно-практической конференции «Урология, андрология, нефрология – 2015». Харьков. – 2015. – C.137-148.

2. Tkachuk V. N., Tkachuk I. N. Efficiency of vitaprost in patients with chronic prostatitis // Urologiia. 2012 Jul-Aug; (4): 88, 90-1.

3. Kondrat’eva J. S., Nejmark A. I., Zheltikova J. D., Subbotin E. A. Correction of blood circulation in the prostate in patients with chronic prostatitis associated with urogenital infections // Urologiia. 2015 Mar-Apr; (2): 68-70, 72-3.

4. Demidko I., Gazimiev M., Baĭduvaliev A., Lachinov É., Saenko V. The use of vitaprost in the treatment of patients with prostate diseases // Urologiia. 2014. Jan-Feb; (1): 62-4, 66-7.

5. Pahomova A., Borovskaja T., Fomina T. et al. Comparative experimental evaluation of the efficacy of Prostamol Uno and Samprost on rat model of chronic aseptic prostate inflammation // Bull Exp Biol Med. 2011 Nov; 152 (1): 66-9.

6. Logvinov L., Kudriavtsev I., Kumachev K., Popov S., Chernikov S. Effectiveness of Vitaprost Plus in the treatment of patients with chronic bacterial prostatitis // Urologiia. 2013 Nov-Dec; (6): 62-4, 66.

7. Tkachuk V., Al’ – Shukri S., Tkacuk I., Kornienko V. Correction of erectile dysfunction in patients with chronic abacterial prostatitis // Urologiia. 2011. Nov-Dec; (6): 29-31.

8. Popov I., Neĭmark A., Gazamatov A. Potentials for the conservative therapy in the complex treatment of varicocele in adolescents // Urologiia. 2013. Jul-Aug; (4): 80-2, 84.

9. Ziganshin O., Bezpal’ko I., Kovalev I. Efficacy of using vitaprost in patients with infertility caused by chronic prostatitis // Urologiia. 2010 Nov-Dec; (6): 50-54.

10. Горпинченко И. И., Гурженко Ю. Н. Использование суппозиториев Витапрост-плюс в комплексном лечении больных хроническим неспецифическим уретропростатитом // Здоровье мужчины. – 2013 – № 1 (44). – С. 93-98.

11. Горпинченко І. І., Гурженко Ю. М., Спиридоненко В. В. Використання супозиторіїв Вітапрост форте в комплексному лікуванні хворих на хронічний простатит // Інформ. повідомлення для практ. лікарів, затв. вченою радою ДУ «Інститут урології НАМН України» 31.03.2015 р. – 32 с.

12. Lopatkin N., Kamalov A., Mazo E. et al. Administration of oral vitaprost for prevention of exacerbations of chronic abacterial prostatitis // Urologiia. 2009. Jan-Feb; (1): 29-35.

13. Gomberg V., Nad’ I. Efficacy of Vitaprost Forte in the treatment of adenoma // Urologiia. 2010 Sep-Oct; (5): 35-9.

14. Neĭmark B., Neĭmark A., Nozdrachev N. The use of drug vitaprost forte in patients with benign prostate hyperplasia // Urologiia. 2013 Jan-Feb; (1): 54-6.

15. Sitdykova M., Zubkov A. Efficacy of vitaprost forte in the treatment of prostatic adenoma // Urologiia. 2009 Nov-Dec; (6): 27-30.

16. Lopatkin N., Kamalov A., Mazo E. et al.Vitaprost plus in the treatment of chronic bacterial prostatitis // Urologiia. 2009 May-Jun; (3): 54-61.

17. Ergakov D., Martov A. Application of rectal suppository vitaprost plus before and after transurethral resection of the prostate // Urologiia. 2013 Mar-Apr; (2): 83-84.

18. Nozdrachev N., Neĭmark A., Neĭmark B. Administration of vitaprost plus for prevention of infectious-inflammatory complications of transurethral prostatic resection in patients with prostatic adenoma // Urologiia. 2011 Jul-Aug; (4): 55, 57-60.

19. Iakovets I., Iakovets E., Neĭmark A., Karpenko A., Arzamastsev D. Experience in vitaprost treatment of patients with chronic abacterial prostatitis and prostatic adenoma after prostatic arteries embolism // Urologiia. 2011. Sep-Oct; (5): 33-4, 36-39.

20. Shafranov D., Mariupol’skiĭ A. Vitaprost-forte in the treatment of patients with prostatic adenoma // Urologiia. 2011 Nov-Dec; (6): 54, 56-59.

21. Gomberg V., Nad’ I. Treatment of overactive bladder in women with vitaprost forte // Urologiia. 2010 Jul-Aug; (4): 20-25.

Комбинация селективного α1-адреноблокатора и органотропного пептида в лечении рецидивирующего простатита у молодых мужчин

Ю. Н. Гурженко, В. В. Спиридоненко

В ГУ «Институт урологии НАМН Украины» было обследовано 85 амбулаторных пациентов с хроническим рецидивирующим простатитом в стадии обострения, которых распределили на три группы. В I группе (n = 42) мужчины в течение 30 сут получали комбинированную терапию тамсулозином (Тамсулостад, Стада) 0,4 мг/сут утром и сампростом (Витапрост форте, Стада) 100 мг по 1 суппозиторию ректально на ночь. Во II группе (n = 32) больные принимали экстракт семян тыквы обыкновенной 1000 мг/сут в течение 30 дней; в III группу (n = 11) вошли практически здоровые мужчины соответствующего возраста.

Общая продолжительность наблюдения составила 120 дней, из них медикаментозное лечение проводили в течение 30 сут. Средний возраст пациентов – 23,0 ± 0,6 года; по данным анамнеза, у них наблюдалось более трех эпизодов рецидивов простатита в год.

Назначение комбинированной терапии хронического рецидивирующего простатита тамсулозином (Тамсулостад) и сампростом (Витапрост форте) курсом 30 дней является эффективным мероприятием по улучшению качества жизни пациентов молодого возраста. Скорость наступления клинического эффекта при применении указанной комбинации препаратов, в отличие от более медленного развития терапевтического действия экстракта тыквы обыкновенной, обусловлена суммированием патогенетических воздействий α₁-адреноблокатора и органотропного пептида на симптомы нижних мочевых путей. Комбинированная терапия у лиц I группы характеризуется низкой (4,7 %) частотой побочных явлений, практически сопоставимой (3,1 %) с таковой при монотерапии фитопрепаратом, а также высоким уровнем комплаенса.

Ключевые слова: рецидивирующий простатит, симптомы нижних мочевых путей, тамсулозин, сампрост.

The combination of selective α1-blocker and an organotropic peptide in the treatment of recurrent prostatitis in young men

Y. M. Gurghenko, V. V. Spyrydonenko

In SI «Institute of Urology of the NAMS of Ukraine» 85 patients with chronic recurrent prostatitis in the acute stage were examined and divided into three groups. In group I (n = 42) men within 30 days received combined therapy with tamsulosin (Tamsulostad, Stada) 0,4 mg/day in the morning and samprost (Vitaprost forte, Stada) 100 mg 1 suppository rectally at night. In group II (n = 32) patients received Cucurbita pepo seed extract 1000 mg/day for 30 days, and group III (n = 11) consisted of practically healthy age-matched men.

The total duration of follow-up was 120 days, including drug treatment for 30 days. The average age of the patients was 23,0 ± 0,6 years, the number of prostatitis relapses was more than 3 times a year.

Administration of combined therapy of chronic recurrent prostatitis within 30 days with tamsulosin (Tamsulostad) and samprost (Vitaprost forte) is an effective measure, which improves the quality of life of young patients. The speed of onset of clinical effect of this combination, in contrast to the slower development of therapeutic action of pumpkin seed extract, is caused by the summation of the pathogenic effects of α₁-blocker (Tamsulostad) and organotropic peptide (Vitaprost forte) on lower urinary tract symptoms. Combined therapy in individuals of group I is characterized by a low (4,7 %) rate of adverse events, which is virtually comparable (3,1 %) to that of monotherapy with phytopreparation, as well as a high compliance.

Keywords: recurrent prostatitis, lower urinary tract symptoms, tamsulosin, samprost.