Метафілактика – перспективний шлях до вирішення проблеми сечокам’яної хвороби
сторінки: 40-41
Матеріали і методи дослідження
Результати дослідження та їх обговорення
Сьогодні не викликає сумніву той факт, що технологічний прогрес та «завоювання» цивілізації призводять до погіршення екологічної ситуації. Це впливає на організм людини, зумовлюючи порушення гомеостазу внаслідок розладів у ньому. Забруднені ксенобіотиками та радіацією продукти, незбалансоване харчування є стресорними чинниками. Усе це призводить до змін функціонального стану органів і систем, у т.ч. сечовидільної. В організмі накопичуються шлаки, продукти незавершеного обміну речовин чи нормальні метаболіти у підвищених концентраціях, що слугують субстратом для утворення конгломератів макролітів у сечовивідних шляхах. Усе вищезазначене свідчить про актуальність проблеми сечокам’яної хвороби. Так, показник щорічної захворюваності на нефролітіаз у світі становить 0,5-5,3% і постійно зростає. На сечокам’яну хворобу страждає 3-5% населення планети. Більше того, рецидив каменеутворення після відходження конкременту чи його видалення із сечовидільних шляхів становить 15-45%, а частота повторного розвитку коралоподібного нефролітіазу протягом п’яти років – 50%, внаслідок відсутності адекватної терапії, незважаючи на існування новітніх методик лікування [2, 4].
Сечокам’яну хворобу виявляють у пацієнтів будь-якого віку, але найчастіше саме у працездатних чоловіків 30-55 років. Конкременти більш часто утворюються в осіб чоловічої статі, але при цьому в них рідше порівняно з жінками зустрічаються найтяжчі форми коралоподібного нефролітіазу, коли камінь займає всю порожнисту систему нирки і в запущених випадках має вигляд її зліпка.
Комплекс лікувальних заходів у хворих на сечокам’яну хворобу передбачає: видалення конкременту із санацією сечовидільних шляхів (при оперативному втручанні), нормалізацію метаболічних порушень і вторинну профілактику нефролітіазу. Видалення чи самостійний вихід конкременту як перший та важливий етап лікування здійснюється за допомогою одного з методів: консервативного, оперативного чи дистанційної літотрипсії. Консервативний метод застосовують у пацієнтів із тенденцією до самостійного відходження конкрементів. Це досить поширене явище і у структурі захворюваності на сечокам’яну хворобу становить 20-30% випадків. Таке лікування передбачає призначення питного режиму, вібраційної терапії, теренкурів, ампліпульс-терапії, а також висхідного та низхідного літолізу. Дистанційна літотрипсія показана близько 75% хворих на уролітіаз. У 2-5% пацієнтів діагностують тяжкі форми нефролітіазу (коралоподібний), аномалії розвитку та стриктури сечовидільних шляхів, гнійні ускладнення сечокам’яної хвороби [1, 4].
Корекція метаболізму, навіть з урахуванням хімічного складу конкрементів, є складною, довготривалою і, на жаль, поки що малоефективною через те, що мало хто з хворих дотримується призначеного лікування. Цей підхід включає застосування цитратних сумішей при уратному нефролітіазі, препаратів марени красильної при фосфатному нефролітіазі, а також дотримання дієти, збалансованої відповідно до хімічного складу солей, які превалюють у сечі пацієнта із сечокам’яною хворобою.
Метафілактика – це заходи щодо вторинного запобігання каменеутворенню, тобто виникненню рецидиву. Вона охоплює широке поле діяльності в оздоровленні таких хворих. Традиційне лікування в санаторії у строки, віддалені від виходу чи екстракції конкременту із сечовидільної системи, проводиться уже декілька десятиліть. Для цього слугують такі відомі санаторно-курортні заклади, як Трускавець, Східниця, П’ятигорськ, Єсентуки та ін.
Мета дослідження полягала у визначенні оптимальних строків метафілактики нефролітіазу у пацієнтів після оперативного видалення каменя, дистанційної літотрипсії чи самостійного його відходження із сечовидільних шляхів.
Матеріали і методи дослідження В начало статьи
Для аналізу було виокремлено дві групи пацієнтів із сечокам’яною хворобою, які були активно проліковані за період із 1995 по 2010 р. в санаторно-курортних закладах Трускавця.
До першої групи увійшли 269 хворих (місцеві жителі та відпочиваючі), котрим виконано оперативне видалення конкременту із сечовидільних шляхів в урологічному відділенні Трускавецької міської лікарні. При цьому нефропієлолітотомію було проведено 65 пацієнтам, уретеролітотомію – 93, цистолітотомію – 78, видалення конкрементів висячої частини уретри – 33 особам.
За останні 15 років відбулося вдосконалення терапії таких пацієнтів із використанням малоінвазивних методів. Зокрема, у Трускавецькій міській лікарні застосовується дистанційна літотрипсія (екстракорпоральна ударнохвильова літотрипсія, ЕУХЛ), що дало змогу за цей період значно знизити частоту оперативних втручань у хворих на сечокам’яну хворобу.
Другу групу становили 5483 особи, у яких для дезінтеграції і видалення конкрементів із сечовидільних шляхів застосували ЕУХЛ в умовах кабінету літотрипсії ЗАТ «Трускавецькурорт» і приватного кабінету літотрипсії на базі Трускавецької міської лікарні за період 1997-2010 рр. Із них у 1897 хворих були виявлені конкременти нирки, у 2947– сечоводу, у 639 – сечового міхура.
В основу наших досліджень було покладено застосування лікувальної слабо мінералізованої води «Нафтуся» у пацієнтів обох груп. Її призначали питним курсом протягом трьох тижнів під час і після відходження фрагментів конкременту у хворих, що перенесли ЕУХЛ, та на другу добу після оперативного втручання з приводу уролітіазу (коли починав функціонувати кишечник).
Як відомо, мінеральна вода «Нафтуся» має діуретичний ефект. Крім цього, результати досліджень та випробувань лабораторії експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України у Трускавці свідчать про протизапальний, імуномодулюючий вплив води «Нафтуся» на організм людей і тварин [3].
Результати дослідження та їх обговорення В начало статьи
У ході дослідження було проаналізовано дані щодо частоти рецидиву каменеутворення у обстежених осіб за період від 3 до 15 років після проведення ЕУХЛ чи оперативного втручання.
Необхідно зазначити, що в першій групі рецидив захворювання спостерігався у 80 (13,5%) пацієнтів, причому найчастіше він виникав протягом 5-8 років після видалення конкременту. У другій групі рецидивний нефролітіаз виявили у 520 (9,5%) хворих.
Указані показники є значно кращими від описаних у літературних джерелах, що подані у статті. У дослідженні не наведено даних стосовно лікування пацієнтів із коралоподібним нефролітіазом, оскільки активна робота з такими хворими на базі нашої лікарні не проводилася.
Висновки В начало статьи
Лікувальна вода «Нафтуся» – це ефективний засіб метафілактики сечокам’яної хвороби.
Призначення «Нафтусі» дає змогу значно знизити частоту рецидиву каменеутворення у хворих на уролітіаз.
Нами вперше запропоновано і застосовано лікувальну воду «Нафтуся» на найбільш ранніх строках після елімінації сечових конкрементів.
Література
1. Аксентійчук Б.І., Фецяк Я.В., Прийма О.Б., Кретчак Р.І. Наш 5-річний досвід використання амбулаторної екстракорпоральної літотрипсії та метафілактики сечового літогенезу лікувальною водою «Нафтуся» при санаторно-курортному лікуванні в Трускавці // Тези доп. Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання урології». – Чернівці, 2003.
2. Дзеранов Н.К. Лечение мочекаменной болезни: реалии сегодняшнего дня // Здоров’я України ХХІ століття. – 2006. – № 4. – С. 38-39.
3. Івасівка С.В. Біологічно активні речовини води «Нафтуся», їх генез та механізми фізіологічної дії. – К.: Наукова думка, 1997. – 111 с.
4. Люлько А.В., Баранник С.И., Постолов Ю.М. Дистанционная литотрипсия. – Днепропетровск: АП ДКТ, 1997. – 208 с.
/thumbs/widget_MAZM_2012_03_7094bcb2717ff3698268c30ecb3c3835.jpg)
/thumbs/widget_MAZM_2012_03_7d04c5e61ab93d5000eb8d295dde6f44.jpg)
/thumbs/widget_MAZM_2012_02_5696dbede7a2b689d202c41ec89db058.jpg)
/thumbs/widget_MAZM_2012_01_3ee09841c1be3d89597e86b21d221e37.jpg)
