Про вдосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності

страницы: 49-51

Наказ МОЗ України від 03.02.2011 р. № 60

[*]

Медико-біологічні та соціально-психологічні показання для зміни (корекції) статевої належності

Положення про комісію з питань зміни (корекції) статевої належності

Порядок обстеження осіб, які потребують зміни (корекції) статевої належності

Медико-біологічні та соціально-психологічні показання для зміни (корекції) статевої належності

1. Медико-біологічними та соціально-психологічними показаннями для зміни (корекції) статевої належності є неможливість соціальної та психологічної адаптації пацієнта в суспільстві за умови збереження статі, зафіксованої при народженні, і сприятливий прогноз для адаптації при зміні (корекції) статевої належності.

2. Зазначені показання можуть бути встановлені за умови:

  • наявності порушень формування статевої самосвідомості до 3-4-річного віку;
  • наявності стійко сформованої трансформації статевої самосвідомості, підтвердженої при клінічному психіатричному обстеженні діагнозом «транссексуалізм»;
  • відсутності психічної патології, що може проявлятися бажанням змінити стать (за результатами обстеження як мінімум протягом місяця у стаціонарних умовах психіатричного закладу);
  • відсутності гомосексуалізму, трансвестизму або сексуальних розладів як провідного мотиву для зміни (корекції) статевої належності;
  • наявності перспективи достатнього рівня соціальної адаптації в нових умовах життя в майбутньому (за висновком психолога за довільною формою);
  • наявності соціальної зрілості для прийняття рішення щодо зміни (корекції) статевої належності, а також здатності адекватного проходження подальшої соціальної адаптації;
  • відсутності делінквентної поведінки;
  • наявності і достатнього ступеня вираженості ендокринних, морфологічних, нейрофізіологічних, психологічних і фізичних ознак бажаної статі;
  • динамічного спостереження у лікаря-сексопатолога за місцем проживання не менше одного року.

3. Медико-біологічними та соціально-психологічними протипоказаннями для зміни (корекції) статевої належності є:

  • невідповідність хоча б одній з умов, зазначених у пункті 1;
  • вік до 18 років;
  • наявність дітей віком до 18 років;
  • перебування пацієнта у шлюбі на час розгляду комісією його заяви;
  • наявність ендогенного захворювання з фасадом транссексуалізму;
  • гомосексуалізм, трансвестизм на фоні трансформації статевої ролі;
  • сексуальні розлади як провідний мотив для зміни (корекції) статевої належності;
  • наявність будь-яких сексуально-перверсивних тенденцій;
  • грубі порушення соціальної адаптації (відсутність роботи, постійного місця проживання, алкоголізм, наркоманія, антисоціальна поведінка тощо);
  • психологічні особливості, що ускладнюють (або унеможливлюють) соціально-психологічну адаптацію у бажаній громадянській статі;
  • ступені дезадаптації, що потребують для корекції поведінки застосування психотропних препаратів;
  • морфологічні особливості, що ускладнюють (або унеможливлюють) адаптацію у бажаній статі (гермафродитизм, порушення розвитку статевих органів тощо);
  • неможливість проведення ендокринної або хірургічної зміни (корекції) статевої належності у зв’язку з наявністю тяжких соматичних захворювань;
  • виражене зниження інтелекту для адекватної оцінки можливих ускладнень;
  • незгода особи, яка потребує зміни (корекції) статевої належності, з обсягом діагностично-лікувальних заходів щодо зміни (корекції) статевої належності, рекомендованих комісією.

Положення про комісію з питань зміни (корекції) статевої належності В начало статьи

1. Загальні положення

1.1. Комісія з питань зміни (корекції) статевої належності створюється з метою вдосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності.

1.2. Склад комісії затверджується наказом МОЗ.

1.3. Комісія, базуючись на результатах обстежень, остаточно підтверджує наявність або відсутність у пацієнта транссексуалізму і вирішує питання щодо доцільності проведення коригувальних (хірургічних або гормональних) утручань для зміни (корекції) статевої належності та їх обсягу.

1.4. Особи, які висловили бажання провести зміну (корекцію) статевої належності поза межами України, отримують рішення комісії особисто.

1.5. Пацієнти, яким проведено зміну (корекцію) статевої належності, а через певний час у них виникли ті чи інші ускладнення або претензії стосовно процедури, усі питання вирішують на засіданні комісії або в судовому порядку.

1.6. Особа, яка змінює статеву належність, має бути докладно поінформована щодо можливих соціально-психологічних, медичних ускладнень як наслідку хірургічної та/або ендокринної корекції, про неможливість після зміни (корекції) статевої належності мати власних дітей.

Ця особа повинна засвідчити поінформованість власним підписом у заяві на проведення зміни (корекції) статевої належності.

1.7. Підставою для здійснення закладами охорони здоров’я хірургічних та/або ендокринних заходів для зміни (корекції) статевої належності є дозвіл комісії на зміну (корекцію) статевої належності, який зазначається у висновку комісії щодо зміни (корекції) статевої належності.

1.8. Повторний розгляд на засіданні комісії справ осіб, яким було відмовлено у зміні (корекції) статевої належності, можливий не раніше ніж через один рік за умови постійного динамічного нагляду за ними у лікаря-сексопатолога за місцем проживання протягом цього часу (не менше одного разу на квартал).

2. Функції та організація роботи комісії

2.1. Комісія:

  • підтверджує наявність або відсутність у пацієнта транссексуалізму;
  • ухвалює рішення про доцільність та обсяги коригувальних заходів для зміни (корекції) статевої належності.

2.2. Рішення приймається комісією у складі голови та її членів, а також особи, яка бере участь у роботі комісії (за її бажанням), більшістю голосів.

2.3. Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому були присутні дві третини її складу.

2.4. Комісія засідає у разі необхідності, але не рідше одного разу на півріччя.

2.5. Комісія ухвалює такі рішення:

  • дозволити зміну (корекцію) статевої належності;
  • перенести розгляд питання щодо зміни (корекції) статевої належності за необхідності одержання додаткових даних про фізичний, психічний та соціальний стан пацієнта або проведення додаткових медичних обстежень;
  • відмовити у зміні (корекції) статевої належності.

2.6. Про ухвалене рішення комісія повідомляє особу, яка потребує зміни (корекції) статевої належності, одразу після засідання. Їй видається висновок комісії щодо зміни (корекції) статевої належності.

2.7. Особа, яка потребує зміни (корекції) статевої належності, з’являється на засідання комісії після отримання виклику у визначений строк.

3. Перелік необхідних документів, що подаються пацієнтами, які потребують зміни (корекції) статевої належності, або лікарем-сексопатологом, який проводив обстеження, на розгляд комісії

3.1. Заява особи, яка потребує зміни (корекції) статевої належності.

3.2. Виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о) із зазначенням результатів обстеження і даних щоденника спостережень.

3.3. Висновок лікаря-сексопатолога за довільною формою.

3.4. Висновок психолога за довільною формою.

3.5. Виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), видана психіатричною лікарнею, в умовах якої проводилося стаціонарне психіатричне обстеження.

3.6. Самозвіт пацієнта за довільною формою.

Порядок обстеження осіб, які потребують зміни (корекції) статевої належності В начало статьи

1. Особи, які потребують зміни (корекції) статевої належності, звертаються до лікаря-сексопатолога для проходження необхідного обстеження.

2. Перелік необхідних обстежень для пацієнтів, які потребують зміни (корекції) статевої належності:

2.1. Амбулаторне сексологічне обстеження з підтвердженням даних про наявність діагнозу «транссексуалізм».

2.2. Стаціонарне психіатричне обстеження в умовах психіатричної лікарні протягом не менше 30, але не більше 45 днів, з повним психологічним та патопсихологічним обстеженням для підтвердження або виключення діагнозу «транссексуалізм». Обстеження пацієнта в умовах денних психіатричних, психосоматичних та кризових стаціонарів або амбулаторно не допускається.

2.3. Ендокринологічне та соматичне обстеження, необхідні для з’ясування протипоказань для ендокринної та/або хірургічної зміни (корекції) статі, що включають результати:

  • загальноклінічних аналізів крові, сечі (за останній місяць);
  • біохімії крові (печінкових проб, білкових фракцій), а також визначення цукру крові з цукровим навантаженням (за останній місяць);
  • реакції Вассермана (за останній місяць);
  • досліджень статевих гормонів: естрогенів, тестостерону (або вільного тестостерону), пролактину, лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів за останній місяць;
  • розшифрованої електроенцефалограми, електрокардіограми;
  • медико-генетичних та цитогенетичних обстежень;
  • рентгенографії черепа у двох проекціях та флюорографії (рентгенографія грудної клітки).

2.4. Динамічне спостереження лікарем-сексопатологом за особою, яка потребує зміни (корекції) статевої належності, для визначення рівня її соціальної адаптації не менше одного року (один раз на три місяці проводиться оцінка стану соціальної адаптації з об’єктивним описом поведінки на роботі та за місцем проживання для виключення асоціальної та делінквентної поведінки).

3. Особи, які потребують зміни (корекції) статевої належності, повинні бути попереджені щодо можливих соціально-психологічних, медичних ускладнень як наслідку хірургічної та/або ендокринної корекції, про неможливість мати власних дітей після зміни (корекції) статевої належності. З ними повинна проводитись інтенсивна психотерапевтична робота, спрямована на відмову пацієнта від зміни (корекції) статевої належності.

4. Якщо пацієнт з наявністю протипоказань наполягає на проведенні зміни (корекції) статевої належності, лікар-сексопатолог надає йому свій висновок за довільною формою із зазначенням протипоказань.

5. Після проходження пацієнтом комісії та вирішення питання про зміну (корекцію) його статевої належності лікар-сексопатолог зобов’язаний:

  • надавати постійну допомогу в соціально-психологічній адаптації після зміни (корекції) статевої належності;
  • проводити підготовчу ендокринологічну корекцію протягом не менше трьох місяців до хірургічного втручання з метою профілактики післякастраційного синдрому.

6. У разі якщо комісія ухвалює рішення відмовити особі у зміні (корекції) статевої належності, лікар-сексопатолог повинен здійснювати психотерапевтичну корекцію масштабів переживань (за необхідності – медикаментозну корекцію) з метою запобігання суїцидальним випадкам.

7. У разі ускладнення ендокринологічної корекції або соціально-психологічної адаптації лікар-сексопатолог може звернутися до комісії. Якщо існує обгрунтована необхідність, пацієнт, який потребує зміни (корекції) статевої належності, може бути направлений на повторну консультацію.

8. Психолог за місцем проживання проводить повне психологічне обстеження особи, яка потребує зміни (корекції) статевої належності, з обов’язковим відображенням таких пунктів:

8.1. Рівень соціально-психологічної адаптації на сьогодні.

8.2. Здатність особи до соціально-психологічної адаптації, у т.ч.:

  • наявність рис характеру, що ускладнюють або унеможливлюють соціально-психологічну адаптацію після зміни статі;
  • диференціація особистісної та ситуативної тривожності;
  • тенденції до асоціальної поведінки та асоціальних вчинків.

8.3. Ступінь ідентифікації особи з бажаною статтю відповідно до патопсихологічного обстеження.

8.4. Наявність або відсутність порушень мислення та емоційно-вольової сфери.

8.5. Наявність навичок поведінки бажаної статі.

8.6. Ступінь реалістичності самооцінки на даний час та у бажаній статі.

8.7. Соціально-побутові умови даної особи.

8.8. Результати обстеження, оформлені як висновок психолога за довільною формою, направляють до комісії.

9. Після ухвали рішення комісії про зміну статевої належності психологом здійснюється допомога в соціально-психологічній адаптації пацієнта в бажаній статі з урахуванням його особливостей та соціальної сфери.

10. Перед кожним наступним етапом корекції психолог здійснює повторне психологічне обстеження з урахуванням рівня адаптації та прогнозування подальшої адаптації.

11. Хірургічна корекція може бути проведена за направленням комісії в обсязі, якого бажає пацієнт, за умови, що її можна здійснити з урахуванням його фізичного стану, але не раніше ніж через три місяці після підготовчої ендокринологічної корекції.

12. У періодах між етапами корекції пацієнт перебуває під постійним наглядом лікаря-сексопатолога та лікаря-ендокринолога.

13. Після проведення хірургічної корекції комісія видає пацієнту медичне свідоцтво про зміну (корекцію) статевої належності, яке є підставою для внесення змін в актовий запис про народження цієї особи і видачі нового свідоцтва про народження з подальшою зміною відповідних документів про особу.

 

* Із повним текстом наказу можна ознайомитися на сайті: www.moz.gov.ua

 

В начало статьи

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2012 Год

Содержание выпуска 4 (6), 2012

  1. Пасєчніков С.П., Мітченко М.В., Нашеда С.В.

  2. Князькова И.И.

  3. Чінов Г.П., Нагорний О.Є.

  4. Литвинець Є.А., Антонів Р.Р.

  5. Переверзев А.С.

  6. Чінов Г.П., Нагорний О.Є.

Содержание выпуска 3 (5), 2012

  1. Переверзев А.С.

  2. Веропотвелян Н.П., Погуляй Ю.С., Журавлева С.А. и др.

  3. Грачева О.О., Литвак Е.О.

  4. Юрах А.Е., Романенко А.М.

  5. Пасєчніков С.П., Мітченко М.В., Нашеда С.В.

  6. Поворознюк М.В.

Содержание выпуска 2 (4), 2012

  1. Пасєчніков С.П., Глєбов А.С.

  2. Пасєчніков С.П., Клименко Я.М.

  3. Пасєчніков С.П., Мітченко М.В., Нашеда С.В.

  4. Іванов Д.Д., Кушніренко С.В.

  5. Гаврилюк А.М., Наконечний А.Й.

  6. Переверзев А.С.

  7. Банира О.Б., Строй О.О., Шуляк О.В.

Содержание выпуска 1 (3), 2012

  1. Підмурняк О.О., Собчинський С.А., Войцешин В.В. та ін.

  2. Кубанський С.А.

  3. Переверзев А.С.

  4. Вайсерман А.М.

  5. Гаврилюк А.М., Наконечний А.Й.

  6. Серняк Ю.П., Криштопа М.В., Фуксзон А.С. и др.

  7. Пасєчніков С.П., Мітченко М.В., Нашеда С.В.

  8. Прийма О.Б., Кульчинський А.Б., Кульчинська Г.Л. та ін.

  9. Топчий И.И., Щербань Т.Д., Семеновых П.С.