Розділи: Урологія

Тамсулозин – препарат першої лінії терапії доброякісної гіперплазії передміхурової залози

сторінки: 33–36

 

Ефективність та безпечність прийому тамсулозину дозою 0,4 мг один раз на добу в купіруванні симптомів ДГПЗ

Ефективність ескалації дози тамсулозину при лікуванні СНСШ

Ефективність і переносимість тамсулозину дозою 0,4 мг у пацієнтів із симптомами ДГПЗ

Оцінка ефективності тамсулозину в лікуванні ДГПЗ при визначенні розмірів сечового міхура

Ефект від прийому першої дози тамсулозину на швидкість потоку сечі та його прогностична цінність для визначення ефективності лікування СНСШ/ДГПЗ середньостроковим курсом

 

Симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ) на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) – досить часта патологія серед чоловіків старших вікових груп. Згідно з результатами популяційних епідеміологічних досліджень, близько 25% чоловіків віком 40 років і старше скаржаться на СНСШ (Garraway W.M. et al., 1993; Chute C.G. et al., 1993; Chapple C.R., 1999). ДГПЗ може знижувати повсякденну активність та якість життя пацієнтів через розлади сечовипускання. Залежно від клінічної ситуації ведення цієї категорії хворих включає вичікувальну тактику, модифікацію способу життя, медикаментозну терапію, проведення хірургічних процедур. На сьогодні терапевтичним методом першого вибору у пацієнтів з клінічними проявами ДГПЗ є застосування α1-адреноблокаторів та інгібіторів 5α-редуктази (Barkin J. et al., 2003; Roehrborn C.G. et al., 2010). Прийом α1-адреноблокаторів сприяє зменшенню патологічної симптоматики і підвищенню швидкості потоку сечі внаслідок розслаблення гладкої мускулатури передміхурової залози і шийки сечового міхура при блокуванні діяльності симпатичної нервової системи.

Основна мета медикаментозної терапії ДГПЗ полягає в купіруванні СНСШ у короткі строки, зведенні до мінімуму побічних ефектів лікування, запобіганні розвитку ускладнень і підтриманні якості життя пацієнтів на високому рівні. Альфа-адреноблокатори – це препарати, які найбільш часто призначають хворим із ДГПЗ (Djavan B., Chapple C. et al., 2004). Підтипи α1-адренергічних рецепторів відповідають за тонус гладеньких м’язів простати і сечового міхура. При їх блокуванні виникає релаксація гладеньких м’язів вищевказаних структур, внаслідок чого спостерігається зменшення динамічного компонента інфравезикальної обструкції та вираженості СНСШ. На відміну від неселективних α1-адреноблокаторів (наприклад доксазозину, альфузозину, теразозину) тамсулозин є уроселективним антагоністом α1A/α1D-адренорецепторів (Djavan B., 2004). Цим можна пояснити швидке купірування симптомів з боку сечових шляхів і покращення потоку сечі з меншою кількістю побічних ефектів при його прийомі. Численними клінічними дослідженнями доведено високу ефективність і хорошу переносимість тамсулозину дозою від 0,2 до 0,8 мг один раз на добу у пацієнтів із симптомами ДГПЗ.

Пропонуємо вашій увазі стислий огляд останніх досліджень, що підтверджують ці дані.

Ефективність та безпечність прийому тамсулозину дозою 0,4 мг один раз на добу в купіруванні симптомів ДГПЗ В начало статьи

Автори дослідження оцінювали ефективність і безпечність тамсулозину добовою дозою 0,4 мг порівняно з плацебо у чоловіків із симптомами ДГПЗ.

У рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження було включено 69 хворих із СНСШ, яких поділили на дві групи. Пацієнти першої групи, до якої увійшов 51 чоловік, приймали тамсулозин дозою 0,4 мг один раз на день протягом 12 тиж. Друга (контрольна) група включала 18 пацієнтів, які отримували плацебо. Первинними критеріями ефективності терапії були зміни:

  • середніх балів за Міжнародною шкалою оцінки простатичних симптомів (International Prostate Symptom Score, IPSS);
  • показників об’єму простати;
  • індексу якості життя (Quality of Life Index, QоL) до та після12 тиж лікування.

У результаті було виявлено, що тамсулозин значно зменшував СНСШ порівняно з плацебо. Так, на фоні прийому даного препарату середні показники за шкалою IPSS до кінця дослідження знизилися від вихідного рівня до 16,7 проти 9,0 балів у групі плацебо (р ≤ 0,0002). Редукція симптоматики відмічена у 85,74% пацієнтів у досліджуваній групі на відміну від контрольної. Рівень якості життя, визначений за допомогою відповідного опитувальника, був значно вищим у групі тамсулозину. Найбільш поширеним побічним явищем серед обстежуваних першої групи було запаморочення (4,34%), частота якого була нижчою, ніж в групі плацебо (7,14%). Такий сексуальний розлад, як затримка еякуляції, відмічався у групі тамсулозину у 2,1% випадків.

Таким чином, однократний прийом тамсулозину у вечірній час фіксованою добовою дозою 0,4 мг ефективно зменшує кількість балів за шкалою IPSS і при цьому не впливає на об’єм передміхурової залози. Побічні явища виникали нечасто, були легкими і не вимагали переривання терапії. За висновками авторів, тамсулозин – найбільш ефективний і безпечний препарат для лікування СНСШ/ДГПЗ коротким курсом.

S. Prabhakar, S. Amita, I. Manoj, R. Bhupendra. Efficacy and safety of tamsulosin (0,4 mg) once daily for treating symptomatic benign prostatic hyperplasia // Asian Journal of Pharmaceutical & Clinical Research; Oct-Dec 2012 Supplement,p. 87.

Ефективність ескалації дози тамсулозину при лікуванні СНСШ В начало статьи

Мета даного дослідження полягала в порівнянні ефективності тамсулозину дозами 0,2 і 0,4 мг при лікуванні СНСШ.

Пацієнти отримували препарат низькими дозами при ініціації терапії протягом 12 тиж. Потім їх поділили на дві групи залежно від ознак клінічного покращення. У всіх обстежуваних було враховано об’єктивні (пікова швидкість потоку і залишковий об’єм сечі) та суб’єктивні (кількість балів за шкалою IPSS та оцінка самим пацієнтом користі від лікування) діагностичні параметри. Збір вищевказаних даних здійснювався для визначення необхідності у підвищенні дози або підтриманні її на сталому рівні. Дослідження тривало 36 тиж. Спочатку всі 174 пацієнти приймали тамсулозин по 0,2 мг. Із них 155 хворих завершили 36-тижневий курс лікування. На 12-му тижні дослідження у 60 осіб виникла потреба у підвищенні дози до 0,4 мг. Вихідні дані свідчили, що це були чоловіки більш старшого віку, які мали вищу частоту сечовипускань у денний час і нижчу пікову швидкість потоку сечі. В учасників обох груп, які приймали тамсулозин дозами 0,2 і 0,4 мг, спостерігалося покращення клінічної картини захворювання. Щодо зменшення симптомів обструкції (спорожнення) і підвищення швидкості потоку сечі більш ефективною терапія була у пацієнтів, які отримували підвищену (0,4 мг) дозу тамсулозину.

Зважаючи на вищесказане, можна стверджувати, що прийом тамсулозину як по 0,2, так і по 0,4 мг ефективно купірує СНСШ. Підвищувати дозу препарату необхідно лише після ретельної оцінки об’єктивних і суб’єктивних діагностичних параметрів пацієнтів.

J.W. Kim, M.M. Oh, J.K. Yeo, J.H. Bae, K.J. Joo, J.B. Choi, H.S. Park, H.J. Kim, D.G. Moon, J.G. Lee. Efficacy of Dose Escalation of Tamsulosin for the Treatment of Lower Urinary Tract Symptoms //LUTS (2012) 4, 96-102.

Ефективність і переносимість тамсулозину дозою 0,4 мг у пацієнтів із симптомами ДГПЗ В начало статьи

Вчені досліджували ефективність і переносимість тамсулозину дозою 0,4 мг однократно на добу при лікуванні хворих із симптомами ДГПЗ. Зокрема, вони вивчали, чи може прийом тамсулозину дозою 0,4 мг купірувати симптоматику захворювання у пацієнтів з рефрактерними СНСШ, які раніше отримували препарат по 0,2 мг один раз на день.

У дослідженні брали участь 116 пацієнтів із трьох урологічних центрів. Усі хворі пройшли фазу відкритого дослідження тривалістю 8 тиж з прийомом тамсулозину дозою 0,2 мг як монотерапії. Потім учасників поділили на дві групи: в одній чоловіки продовжували одержувати препарат по 0,2 мг протягом 8 тиж, в іншій – по 0,4 мг. На 8-му тижні було обстежено хворих, які приймали тамсулозин дозою 0,4 мг, з визначенням кількості балів за шкалою IPSS, індексу QoL, максимальної швидкості потоку сечі (Qmax) і побічних ефектів. На 16-му тижні у групах порівнювали ефективність і переносимість тамсулозину дозами 0,2 і 0,4 мг.

У 26 (22,4%) пацієнтів виникла потреба в ескалації дози тамсулозину до 0,4 мг на 8-му тижні лікування. При цьому відмічено суттєві відмінності у кількості балів за шкалою IPSS, індексі QоL і Qmax в обох групах через 8 тиж. Від початку дослідження до 16-го тижня прийому тамсулозину в обох групах відмічалося виражене покращення вищезгаданих показників, а також зменшення об’єму залишкової сечі. Між групами не спостерігалося істотних відмінностей в ефективності та переносимості препарату на 16-му тижні лікування.

У ході дослідження продемонстровано, що прийом 0,4 мг тамсулозину є ефективним і безпечним терапевтичним заходом у пацієнтів із симптомами ДГПЗ, рефрактерними до попереднього лікування препаратом дозою 0,2 мг. У жодного чоловіка не розвинулися серйозні побічні ефекти при підвищенні дози тамсулозину до 0,4 мг.

J.W. Chung, S.H. Choi, B.S. Kim, T.H. Kim, E.S. Yoo, C.I. Kim, K.S. Lee, T.G. Kwon. Efficacy and Tolerability of Tamsulosin 0,4 mg in Patients with Symptomatic Benign Prostatic Hyperplasia //Korean J Urol. 2011 Jul; 52 (7): 479-84.

Оцінка ефективності тамсулозину в лікуванні ДГПЗ при визначенні розмірів сечового міхура В начало статьи

Товщина стінки і маса сечового міхура є більшими в пацієнтів із субвезикальною обструкцією, викликаною доброякісним збільшенням простати у компенсованій стадії захворювання. Мета відкритого проспективного мультицентрового дослідження полягала у визначенні змін тонусу детрузора сечового міхура у хворих, які страждають на ДГПЗ, під час лікування тамсулозином. У дослідженні взяли участь 20 пацієнтів віком старше 45 років із СНСШ на фоні ДГПЗ, які за попередні 3 міс не пройшли жодного курсу терапії. Критеріями включення були: кількість балів за шкалою IPSS ≥ 8, об’єм залишкової сечі < 100 мл, рівень простатспецифічного антигену < 4 нг/мл. Після завершення обстеження, необхідного для включення чоловіків у дослідження, пацієнти почали приймати тамсулозин добовою дозою 0,4 мг. Стан хворих і зміни всіх показників оцінювали на 4; 12; 24-му тижні дослідження. До первинних діагностичних параметрів належала розрахована за допомогою УЗД маса сечового міхура, тоді як до вторинних – рівень артеріального тиску, ЧСС, загальний бал за шкалою IPSS (T-IPSS), кількість балів за шкалами, спрямованими на оцінку симптомів подразнення (накопичення) (I-IPSS) та обструкції (спорожнення) (O-IPSS), індекс QoL, об’єм простати, визначений при УЗД, об’єм залишкової сечі, а також кількість і тяжкість побічних реакцій.

До початку лікування середня маса сечового міхура становила 65 г; об’єм залишкової сечі – 43 мл; об’єм простати – 35 мл; кількість балів за шкалою Т-IPSS – 15,6; I-IPSS – 6,9; О-IPSS – 8,7; індекс QoL – 3,6 бала. На 4; 12; 24-му тижні дослідження ці показники відповідно були такими: середня маса сечового міхура – 36; 39 і 28 г; об’єм залишкової сечі – 26; 29 і 21 мл; кількість балів за шкалою Т-IPSS – 8,3; 6,4 і 5,0; I-IPSS – 3,8; 3,0 і 2,4; О-IPSS – 4,6; 3,4 і 2,6; індекс QoL – 1,7; 1,1 і 1,0 бала. Під час останнього контролю середній об’єм простати становив 34 мл.

Отримані результати дослідження були оброблені з використанням методу описової статистики (середнє арифметичне і стандартне відхилення) та аналітичної статистики із застосуванням t-тесту Ст’юдента для залежних (парних) вибірок.

Побічні ефекти після прийому препарату, зокрема порушення лібідо, еякуляції (5%) і головний біль (5%), були легкими і не потребували переривання лікування або виключення пацієнтів із дослідження.

Таким чином, 24-тижневий курс терапії тамсулозином був ефективним щодо купірування СНСШ на фоні ДГПЗ і зменшення обструкції шийки сечового міхура без впливу на об’єм простати або статистично значимої вазодилатуючої дії. Також за даними УЗД спостерігалося значне зменшення маси сечового міхура – від 65 до 28 г.

S. Milicevic. Tamsulosin efficiency in treatment of benign prostatic hyperplasia evaluated by determining bladder weight // Med Arh. 2012; 66 (6): 391-5.

Ефект від прийому першої дози тамсулозину на швидкість потоку сечі та його прогностична цінність для визначення ефективності лікування СНСШ/ДГПЗ середньостроковим курсом В начало статьи

У дослідженні намагалися перевірити гіпотезу, чи можна шляхом визначення ефективності від першого разового прийому тамсулозину дозою 0,4 мг щодо урофлоуметричних показників передбачити відповідь на лікування через 3 міс.

У 48 чоловіків віком старше 40 років (середній вік становив 60,17 ± 1,18 року) зі скаргами на СНСШ, пов’язаними з ДГПЗ, проводили фізикальне обстеження, аналіз сечі та крові, урофлоуметрію, трансректальне УЗД простати; визначали об’єм залишкової сечі, кількість балів за шкалою IPSS, індекс QoL. Хворі з підозрою на рак простати, наявністю в анамнезі урологічних операцій, інфекціями сечовивідних шляхів і неврологічними захворюваннями були виключені з дослідження. Урофлоуметрію, визначення об’єму залишкової сечі, кількості балів за шкалою IPSS, індексу QoL проводили в 1-й день, на 1-му і 3-му місяці прийому тамсулозину дозою 0,4 мг під час повторних візитів до лікаря.

У порівнянні з вихідними значеннями було відмічено значне підвищення Qmax і середньої швидкості потоку сечі, зменшення об’єму залишкової сечі після прийому першої дози тамсулозину, а також на 1-му і 3-му місяці лікування (р < 0,05). Показники за шкалою IPSS та індекс QoL значно покращилися на 1-му місяці терапії, корелюючи з параметрами урофлоуметрії. Лікування тамсулозином було ефективним у 33 (68,7%) пацієнтів після першого прийому препарату та у 35 (72,9%) – на 3-му місяці. Позитивна і негативна прогностична цінність зміни Qmax після прийому першої дози тамсулозину для прогнозування рівня клінічної відповіді на 3-му місяці лікування становили 90,9 і 66,6% відповідно. Отже, ефективність середньострокової (протягом 3 міс) терапії тамсулозином можна передбачити за змінами показників урофлоуметрії після прийому першої дози препарату.

Y. Akin, H. Gulmez, M. Ucar, S. Yucel. The effect of first dose of tamsulosin on flow rate and its predictive ability on the improvement of LUTS in men with BPH in the mid-term // Int Urol Nephrol. 2013 Feb;45(1): 45-51.

 

Огляд підготувала Марина Малєй

 

В начало статьи

 

Поділитися з друзями: