Урологія

Урологія — розділ клінічної медицини, зокрема хірургії, що вивчає захворювання органів сечової та чоловічої статевої систем. Із часів Гіппократа (приблизно 460-370 до н.е.), коли лікарі використовували уроскопію (оцінку якості сечі) з метою визначення будь-якої хвороби, до відокремлення урології в самостійну дисципліну, як вважається, Феліксом Гюйоном (1831-1920), сплинуло більше двох тисячоліть. За минуле сторіччя, і особливо в останні десятиліття, завдяки стрімкому загальному науково-технічному розвитку урологія еволюціонувала в одну з найпрогресивніших високотехнологічних галузей сучасної клінічної медицини. Це, відповідно, вимагає від лікарів дедалі більш поглибленого вивчення дисципліни, а від викладачів медичних вузів – удосконалення навчального процесу.

Перший україномовний підручник «Урологія» було видано 1993 р. видатними вітчизняними вченими-педагогами, безпосередньо причетними до заснування того ж року Академії медичних наук України, академіком О.Ф. Возіановим та членом-кореспондентом О.В. Люлько. Загальне визнання цього підручника підтверджено Державною премією України (2001).

Окрім першого україномовного видання, наразі студенти медичних вузів IV рівня акредитації користуються ще цілою низкою підручників різних авторів – завідувачів кафедр і курсів урології, які докладають багато зусиль задля утримання викладання дисципліни в руслі стрімкого прогресу у теорії та практиці сучасної урології.

Проте й сама система викладання в медичних вузах України останнім часом зазнала суттєвих змін. Головна особливість цього видання саме і полягає в тому, що це перший базовий підручник з навчальної дисципліни «Урологія», підготовлений відповідно до затвердженої МОЗ України сучасної кредитно-модульної системи в рамках 90-годинної програми викладання на четвертому курсі за спеціальностями «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа» та 45-годинної – за спеціальністю «Медична психологія».

У підготовці підручника були поєднані зусилля і досвід як співробітників опорної кафедри урології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, так і провідних вітчизняних фахівців-урологів Інституту урології НАМН України, Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Харківського національного медичного університету, Одеського національного медичного університету, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Буковинського державного медичного університету, Дніпропетровської медичної академії МОЗ України, Української медичної стоматологічної академії, Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, Науково-практичного центру профілактичної та клінічної медицини ДУС. Метою авторського колективу було створення підручника, спрямованого на підготовку не фахівців-урологів, а лікарів широкого профілю, сімейних лікарів, у практиці яких неодмінно зустрічатимуться хворі із найбільш розповсюдженими захворюваннями та невідкладними патологічними станами органів сечової і чоловічої статевої систем. Ставилось непросте завдання: в межах доволі стислої навчальної програми озброїти майбутніх спеціалістів будь-якої клінічної галузі сучасними, але лише базовими знаннями з урології, які б дали змогу на практиці правильно оцінити стан хворого і надати йому допомогу в межах можливостей лікаря, не припустившись помилки.

Дякуючи співавторам, хочеться сподіватись на відповідність нового підручника очікуванням читачів – студентів, інтернів, лікарів-початківців та викладачів урології.

Водночас не можна зазіхати на бездоганність першого досвіду роботи такого великого колективу авторів і редактора, тому всі зауваження, поради та пропозиції щодо покращення видання буде прийнято з увагою та вдячністю.