Разделы: Онкоурология |

Рання діагностика раку передміхурової залози

страницы: 27-34

Клінічні рекомендації NCCN 2016

Рак передміхурової залози (РПЗ) має достатньо широкий спектр різних форм захворювання, і це означає, що не всі чоловіки з раком простати потребують лікування. Спрямування на максимальне виявлення ранніх стадій РПЗ допоможе покращити розпізнавання як неактивних його форм (з повільним ростом), так і агресивних варіантів (швидко прогресуючі). Завдання полягає в тому, щоб звести до мінімуму загальноприйняту практику призначення негайного лікування (гіперлікування) раку з повільним перебігом шляхом надання точної біологічної характеристики виявленого захворювання. Пропонуємо до вашої уваги огляд рекомендацій Національної мережі з впровадження знань у галузі онкології (NCCN, США) щодо лабораторної діагностики РПЗ.

У даному керівництві висвітлено кілька методів, направлених на поліпшення ідентифікації маніфестного раку, без виявлення при цьому неактивних форм захворювання. Ідентифікація та вибіркове лікування агресивних видів раку сприятиме значному зниженню захворюваності та смертності, обмежуючи при цьому несприятливі шкідливі впливи на якість життя.

Керівництво NCCN з питань раннього виявлення РПЗ не стосується лікування. Рекомендації стосовно лікування представлені в іншому Керівництві NCCN РПЗ. Основна ідея членів комісії полягала у поєднанні цих двох документів. Зокрема, було наголошено на важливості стратегії раннього виявлення раку, адже недотримання принципів оптимізованого та селективного лікування прямо пов’язане з негативними наслідками для хворого.

Схема 1. Алгоритм ранньої діагностики РПЗ

Ці рекомедації створені спеціально для чоловіків, які бажають взяти участь у програмі раннього виявлення РПЗ (після отримання відповідних консультацій з приводу всіх можливих переваг та недоліків).

На думку більшості членів експертної групи з питань ранньої діагностики РПЗ, у даний час популяція пацієнтів з таким діагнозом, які можуть і повинні підлягати систематичному моніторингу, постійно збільшується. За пропозиціями більшості експертів були визначені керівні принципи стосовно часу початку і завершення скринінгу, періодичності його проведення і показань до виконання біопсії (cхема 1), проте остаточного консенсусу досягнуто не було. На даний момент рекомендації знаходяться в постійному процесі розробки і доповнень, тому до керівництва включатимуться будь-які суттєві зміни, які ґрунтуються на нових доказах і експертних рішеннях.

Показання до біопсії

Керівництво NCCN з раннього виявлення РПЗ забезпечує перелік послідовних рекомендацій, що деталізують стратегії скринінгу та оцінювання для створення найкращих умов виявлення раку простати, який є потенційно виліковним і визначає собою значний ризик для пацієнта, якщо залишити його непоміченим.

Дані рекомендації фокусуються на мінімізації виконання непотрібних процедур і обмеженні виявлення повільно прогресуючих форм хвороби (cхеми 2, 3). Ці принципи були розроблені для чоловіків, які вирішили брати участь в програмі ранньої діагностики РПЗ. Комісія не підтримує невибірковий скринінг серед непоінформованого населення, а рекомендує обстеження тільки здорових чоловіків. Вважається, що будь-який лікар, який використовуватиме дане керівництво, при ухвалені певного рішення здійснюватиме незалежну медичну оцінку, спираючись на контекст окремих клінічних умов, а також в повній мірі враховуватиме переваги для хворих.

РПЗ діагностується найбільш часто і є другою основною причиною смерті серед чоловічого населення США. За статистичними даними, 2016 р. у 180 890 чоловіків діагностовано РПЗ і у 26 120 з них прогнозувався летальний кінець від цього захворювання. За той же період близько 20 млн американців стикатимуться з необхідністю прий­няття важливих рішень щодо раннього виявлення раку простати. Чоловіки в США мають приблизно один шанс на сім випадків почути діагноз з приводу цього злоякісного утворення, а один – із 30 зрештою помирає від нього.

До 2015 р. рівень смертності від раку простати у США знизився на 47 % від пікових значень, в основному завдяки ранньому виявленню та поліпшеній стратегії лікування.

Схема 2. Алгоритм визначення показань до біопсії

NB! Експерти NCCN підтримують подальше використання визначення ПСА для раннього виявлення РПЗ у поінформованих здорових чоловіків певних вікових груп. Ця рекомендація має перший рівень доказовості, підтверджений за допомогою рандомізованих досліджень, в яких спостерігається зниження смертності від РПЗ в осіб, які підлягали скринінгу ПСА.

Схема 3. Аналіз результатів біопсії

Проте, члени комісії також одностайно підтверджують ризик перебільшеного виявлення інших повільно прогресуючих та неактивних форм захворювання і супутній ризик надмірного лікування, що потенційно може призвести до неефективності і переважання негативних наслідків над позитивними. Таким чином, в даному керівництві виділено кілька методів, спрямованих на поліпшення ідентифікації маніфестного раку, з уникненням при цьому виявлення неактивних форм захворювання. Як зазначалося вище, комісія рекомендує Керівництво NCCN з питань раннього виявлення РПЗ використовувати в поєднанні з Керівництвом NCCN з РПЗ (доступно на www.NCCN.org), в якому наполягається на активному контролі або спостереженні для відповідних груп пацієнтів.

РАННЯ ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА РПЗ

вверх

Визначення ПСА

ПСА – це глікопротеїн, що секретується епітеліальними клітинами передміхурової залози, і його протеолітична активність направлена на лізис згущеного еякуляту для підвищення рухливості сперматозоїдів. Незважаючи на те, що ПСА насамперед знаходиться в сім’яній рідині, механізми його надходження до циркуляторного русла невідомі. Існує велика кількість комерційно доступних джерел антитіл ПСА для проведення сироваткових тестів. За винятком незначних відмінностей в калібруванні результатів цих аналізів, вони виконуються порівняно однаково при правильному використанні. Однак показники рівня ПСА, отримані із застосуванням різних комерційних тестових систем, не можуть бути прямо порівняні або ж взаємозамінені, оскільки вони відкалібровані за різними стандартами. Якщо спостерігається аномально високий рівень ПСА, обов’язково слід виконати повторне тестування, зокрема якщо значення є близьким до порогового.

ПСА не є онкоспецифічним маркером, і внаслідок цього більшість осіб з підвищеним рівнем ПСА не мають РПЗ. Насправді тільки близько у 25 % чоловіків з ПСА в межах від 4 до 10 нг/мл виявляються надалі позитивні результати біопсії. При цьому у пацієнтів з низькими показниками ПСА існує значний шанс захворіти на рак простати. На підставі даних історій хвороб у 18 882 чоловіків з дослідження стосовно профілактики РПЗ, проведеного Томпсоном та співавт. (2005), було визначено чутливість і специфічність рівнів ПСА для виявлення будь-якого РПЗ з використанням різних відхилень патологічних значень. При пороговому рівні ПСА 3,1 нг/мл він має чутливість близько 32 % і специфічність близько 87 %.

Незважаючи на певні обмеження, нещодавні скринінгові дослідження раку простати серед населення продемонстрували перевагу застосування ПСА в плані виживаності – іноді в поєднанні з ПРД або іншими допоміжними тестами.

Фактори, що впливають на рівень ПСА

Рівень ПСА може бути підвищений через інфекцію, недавні інструментальні втручання, еякуляцію або травми. Однак емпіричне використання антибіотиків, як виявилось, відіграє невизначену роль в покращенні продуктивності тесту у чоловіків з підвищеним ПСА і безсимптомним перебігом хвороби.

Інгібітори 5α-редуктази (5-ARI) фінастерид і дутастерид зазвичай використовуються для лікування симптомів нижніх сечових шляхів внаслідок ДГПЗ. Можливість використання і тривалість терапії 5-ARI повинна бути ретельно викладена і обґрунтована в історії хвороби, оскільки цей клас препаратів зазвичай призводить приблизно до 50 % зниження рівня ПСА в сироватці крові протягом 6-12 міс від початку лікування. Проте цей ефект є надзвичайно варіабельним.

Фактично нездатність досягти значного зниження рівня ПСА при прийомі 5-АRI може вказувати на підвищений ризик розвитку раку простати, що вимагає необхідності регулярного тестування. Результати декількох клінічних досліджень дозволяють припустити, що 5-ARI збільшують прогностичний потенціал ПСА, проте рефлекторні діапазони для останнього серед пацієнтів, які отримували терапію 5-ARI, досі не були встановлені. Клінічні дослідження за участю 18 882 чоловіків продемонстрували, що фінастерид знижує частоту виникнення РПЗ на 25 % в порівнянні з плацебо. Такий стан спостерігався майже виключно для низькодиференційованих (індекс Глісона 6) пухлин. Окрім того, також мало місце збільшення частки агресивних (індекс Глісона ≥ 7) пухлин. Разом із тим після 18 років спостереження не було виявлено ніякої суттєвої різниці в групах загальної виживаності і виживаності після діагностики РПЗ у пацієнтів, які отримували терапію фінастеридом у порівнянні з чоловіками з контрольної групи.

Кетоконазол, який зазвичай використовують для лікування грибкових уражень, пригнічує ланцюжок синтезу андрогенів і потенційно також може знизити рівень ПСА. Оскільки в осіб з РПЗ, які застосували кетоконазол під час лікування при невдачі гормональної терапії, спостерігалось помірне зниження ПСА. Було відмічено, що недавнє використання кетоконазолу також слід зазначати в історії хвороби.

Обстеження стану здоров’я 12 457 пацієнтів, які відвідують клініку скринінгу РПЗ, показало, що понад 20 % чоловіків застосовували трав’яні добавки, в той час як тільки 10 % приймали ліки за рецептом (наприклад фінастерид) при прояві симптомів з боку нижніх сечових шляхів. Деякі з цих рослинних добавок, таких як пальма сереноа, можуть містити фітоестрогенні компоненти, які, своєю чергою, можуть вплинути на рівні сироваткового ПСА. Натепер дуже мало відомо про точний склад подібних рослинних добавок і їх специфічний вплив на рівень ПСА у сироватці крові.

У цілому належне застосування окремого тестування ПСА може забезпечити діагностичну завчасність від 5 до 10 років, проте така відстрочка дуже варіюється в залежності від різних досліджень, популяцій і скринінгових протоколів.

Із введенням тестування ПСА спостерігається зростання частоти виявлення на ранній стадії локалізованого захворювання та скорочення кількості випадків наявності метастазів під час встановлення діагнозу.

Ризик розвитку раку простати зростає з підвищенням рівня ПСА, однак не існує рівня ПСА, нижче якого ризик розвитку процесу може бути мінімальним. Рандомізовані дослідження продемонстрували, що 15 % чоловіків з рівнем ПСА ≤ 4,0 нг/мл і без виявлених особливостей при ПРД, мали РПЗ, що було діагностовано за допомогою завершальної біопсії. Приблизно у 30-35 % осіб із сироватковим вмістом ПСА в межах 4-10 нг/мл надалі встановлено діагноз РПЗ. Рівень загального ПСА > 10 нг/мл забезпечує вірогідність виявлення раку простати під час біопсії у понад 67 % випадків.

Тестування за допомогою біомаркерів: похідні ПСА та інші тести

У той час, коли були розроблені перші рекомендації для програм раннього виявлення РПЗ, сироватковий загальний ПСА був єдиним доступним тестом. Існування похідних ПСА та інших аналізів на сьогоднішній день потенційно сприяє ефективності тестування і таким чином може скоротити ймовірність виконання непотрібних біопсій.

Якщо пацієнт відповідає стандартним критеріям для проведення біопсії, іноді і він, і лікарі бажають додатково визначити ймовірність розвитку раку, перш ніж мати справу з біопсією і пов’язаними з нею ризиками. Кілька тестів із застосуванням біомаркерів були розроблені з метою більш вузького специфічного відбору хворих для проведення біопсій, скорочення кількості непотрібних біопсій і збільшення специфічності виявлення раку, при цьому не залишаючи поза увагою випадків складного раку (індекс Глісона ≥ 7). Ці тести можуть бути особливо корисними в осіб з рівнем ПСА 3-10 нг/мл. Найчастіше їх використовували у пацієнтів з наявною в анамнезі біопсією з негативним результатом для того, щоб визначити, чи повторна біопсія дійсно необхідна.

У керівництві розглядаються такі методи, як визначення рівня вільного ПСА (вПСА), індексу здоров’я передміхурової залози (PHI) і 4Kscore у чоловіків з рівнем ПСА > 3 нг/мл, яким ще не проводилась біопсія. Показники вПСА, PHI, 4Kscore, ПСА-3 і ConfirmMDx також можуть бути розглянуті в осіб, у яких мав місце принаймні один попередній негативний результат біопсії, і які, на думку фахівців, відносяться до групи підвищеного ризику.

Крім того, аналіз з біомаркерами може бути виконаний або самостійно, або на додаток до стандартних методів мультипараметричної МРТ/прицільної біопсії. Слід зазначити, що оптимальний порядок проведення досліджень з біомаркерами і методів візуалізації дотепер невідомий. Тому залишається неясним, як інтерпретувати результати декількох тестів в окремо взятих пацієнтів, особ­ливо якщо дані суперечливі. Результати будь-якого з цих досліджень мають стати предметом обговорення між лікарем і пацієнтом, щоб прийняти правильне рішення щодо доцільності проведення біопсії.

Думки експертів не сходяться стосовно використання значень ПСА у динаміці як єдиного критерію для прийняття рішення щодо проведення біопсії, якщо рівень ПСА є низьким (< 2,0 нг/мл). Враховуючи його потенційну здатність виявлення пухлини з летальним потенціалом, більшість фахівців погоджуються, що динамічний ПСА (ПСАд ≥ 0,35 нг/мл/рік) – лише один із важливих критеріїв для прийняття рішення стосовно виконання біопсії у чоловіків з низьким рівнем ПСА. Вони не дійшли спільної думки щодо порогового значення ПСАд, при якому негайно має бути проведена біопсія, проте погодились, що високий рівень ПСАд при відповідно низьких значеннях загального ПСА не є обов’язковим показанням до проведення біопсії, а скоріше повинен допомагати у процесі прийняття рішень. Інші фактори, такі як вік, супутні захворювання, расова приналежність і сімейний анамнез, також слід брати до уваги.

Учасники дискусії наголошують на наступних застереженнях:

  • прогностична цінність ПСАд може змінюватись під впливом рівня загального ПСА;
  • ПСАд не є корисним у пацієнтів з дуже високими (> 10 нг/мл) значеннями ПСА;
  • вимірювання ПСАд можуть бути неінформативними за наявності простатиту, при якому можливе різке і раптове підвищення рівня ПСА;
  • коливання між вимірами може відбуватися в результаті лабораторних похибок, що пов’язані з використанням різних комерційно доступних джерел або індивідуальної біологічної мінливості.

Отже, аномальний результат вимірювання ПСА необхідно підтвердити повторним тестуванням.

Рівень вільного ПСА

Незв’язаний, або вПСА, виражений як відсоток загального ПСА, є клінічно корисною молекулярною формою ПСА із визначним потенціалом до поліпшення раннього виявлення, встановлення діагнозу і моніторингу РПЗ. Як відомо, деякі молекулярні форми ПСА циркулюють у крові. У великої кількості чоловіків 60-90 % циркулюючого ПСА перебуває у стані ковалентного зв’язку з ендогенними інгібіторами протеаз. Найбільш імунореактивний ПСА пов’язаний з інгібітором протеази α1-антихемотрипсину. Інші імунореактивні комплекси інгібіторів ПСА-протеази, такі як α1-антитрипсин та інгібітор протеази C, існують в сироватці крові в таких низьких концентраціях, що їх клінічне значення не може бути значущим. Крім того, велика частка ПСА утворює комплекс з α2-макроглобуліном (AMG). На жаль, кількісний вміст цього комплексу не може бути визначений за допомогою звичайних аналізів через екранування (або аретирування) ПСА антигенних епітопів молекулами α2-макроглобуліну.

У більшості клінічних досліджень, у яких вивчається використання молекулярних форм ПСА для раннього виявлення раку простати, увага фахівців зосереджена на визначенні відсотка ПСА, що циркулює в крові у вільній або незв’язаній формі. Численні випробовування показали, що відсоток сироваткового вПСА значно нижчий у хворих на РПЗ в порівнянні зі здоровими чоловіками.

Управлінням по контролю за харчовими продуктами та лікарськими препаратами (FDA, США) схвалено використання даного аналізу для раннього виявлення раку простати в осіб з нормальними результатами ПРД і рівнем ПСА в межах 4-10 нг/мл, тобто з таким значенням ПСА, при якому найбільш часто виникає потреба вторинного тестування. Мультицентрове дослідження, сфокусоване на характеристиці клінічної ефективності цього аналізу, показало, що за допомогою пікових значень вПСА було виявлено 95 % випадків РПЗ, і при цьому вдалося уникнути 20 % непотрібних біопсій.

Від моменту затвердження комісією FDA тестування на вПСА отримало широке клінічне визнан­ня у США, зокрема для пацієнтів з нормальними показниками ректального дослідження, яким раніше вже проводилася біопсія простати, оскільки вони мали рівень загального ПСА в межах діагностичної «сірої зони».

Щільність ПСА

Щільність ПСА потребує вимірювання об’єму простати за допомогою трансректальної ультрасонографії і виражається як значення ПСА (нг/мл), розділене на об’єм простати (см).

Значення щільності ПСА є засобом диференційної діагностики РПЗ та ДГПЗ: чим нижчі показники щільності ПСА, тим вища ймовірність доброякісного переродження.

Отже, щільність ПСА потенційно ідентифікує осіб без раку простати, але з високим рівнем ПСА вторинного характеру через збільшений розмір передміхурової залози. Рекомендованим рівнем щільності ПСА в більш ранніх дослідженнях було значення 0,15 нг/мл/см, що дало змогу уникнути проведення непотрібних біопсій для 50 % чоловіків. З іншого боку, у деяких подальших дослідженнях повідом­лялося, що поріг 0,15 має недостатню чутливість.

Експерти визнають, що щільність ПСА може пояснити його підвищений рівень після негативного результату біопсії. Проте при цьому неможливо включити даний показник в Керівництво NCCN з питань раннього виявлення раку простати як базисний, оскільки додаткова перевага щільності ПСА незначна в порівнянні з іншими тестами, прийнятими як обов’язкові в США. У той же час у керівництві підтверджено, що показник щільності ПСА клінічно мало використовувався, але його можна застосовувати при оцінці пацієнтів, у яких раніше вже був визначений об’єм простати.

ПCA-3

ПCA-3 – некодуюча, тканинноспецифічна РНК, рівень якої є надмірно вираженим у разі раку простати. Сучасні методи дозволяють оцінити надлишкову кількість ПCA-3 у пробах сечі після ПРД. ПCA-3 вважається найбільш корисним показником для визначення хворих, які повинні проходити повторну біопсію. Наприклад, в перспективному мультицентровому клінічному дослідженні, що проводилось за участю 466 чоловіків із щонайменше однією попередньою негативною біопсією простати в анамнезі, маркер ПCA-3 показав чутливість 78 %, специфічність 57 %, діагностичну цінність негативного результату (частка істинно негативного результату серед усіх негативних) 90 %, а прогностичну цінність позитивного результату 34 %. Чоловіки, які набрали ≥ 25 балів, мали в 4,6 разу більше шансів отримати позитивний результат повторної біопсії, ніж ті, у яких сума балів становила < 25.

FDA схвалено аналіз ПCA-3 нарівні з іншими як допоміжний у вирішенні питання необхідності проведення повторної біопсії в осіб віком від 50 років з одним чи кількома випадками попередньо проведених біопсій простати з негативним результатом в анамнезі.

Індекс здоров’я простати (PHI)

PHI відображає комбінацію з тестувань на загальний, вільний та про-ПСА. У мультицентровому дослідженні було доведено, що відношення вільного до загального ПСА принаймні в 2 рази підвищує чутливість виявлення РПЗ у пацієнтів з концентрацією ПСА 2-10 нг/мл. Крім того, PHI корелює зі стадією розвитку процесу, і співвідношення час/концентрація, яке дорівнює 0,72, необхідне для розмежування високодиференційованого (індекс Глісона ≥ 7) раку від низькодиференційованого або негативного результату біопсії. PHI був схвалений FDA 2012 р. для застосування у тих пацієнтів, у яких сироваткові значення ПСА становили 4-10 нг/мл.

4Kscore

Тест 4Kscore – це ще одна комбінація досліджень, що включає вимірювання вільного і загального ПСА, людського калікреїну 2 (hK2) і неактивної форми ПСА, а також враховує вік, результати ПРД, а також первинної біопсії. Цей тест відображає відсоткову ймовірність наявності високодиференційованого раку (індекс Глісона ≥ 7) під час біопсії. Тест 4Kscore не схвалений FDA. Замість цього він проходить клінічну акредитацію в лабораторії розвитку досліджень в Нешвіллі (штат Теннессі, США). Експерти дійшли консенсусу в тому, що тест може розглядатися у пацієнтів для визначення доцільності проведення біопсії і для тих, хто раніше отримував негативні результати біопсії, у чоловіків групи більш високого ризику виникнення клінічно маніфестуючого раку простати. Однак важливо знати і хворим, і урологам, що рекомендованих порогових значень для 4Kscore досі не встановлено. При виконанні тесту 4Kscore пацієнт і його уролог повинні обговорити результати, щоб вирішити, чи варто проводити біопсію.

ConfirmMDx

ConfirmMDx – це мультиплексний епігенетичний аналіз на основі тканинного виявлення антигенів, спрямований на поліпшення стратифікації осіб, які розглядаються як кандидати для повторної біопсії простати. Гіперметилювання промотор­них ділянок GSTP1, APC і RASSF1 оцінюються в зразках тканини, що взята для біопсії. Це дослідження, яке проводилось в одній з відповідно сертифікованих лабораторій, також не схвалене FDA.

На думку експертів, ConfirmMDx можна розглядати як варіант обстеження для чоловіків-претендентів на проведення повторної біопсії, оскільки аналіз може виявити осіб з підвищеним ризиком встановлення діагнозу раку простати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ NCCN

вверх

Загальні положення

Рішення щодо участі у програмі раннього виявлення РПЗ є складним як для пацієнта, так і для лікаря. До початку здійснення програми стосовно раннього виявлення РПЗ, повинна бути проведена комплексна оцінка всіх важливих факторів, включаючи вік пацієнта, тривалість життя, сімейну історію, расу і попередні результати досліджень, спрямованих на ранню діагностику. Найголовнішим є те, що і пацієнт, і лікар повинні розуміти ризики і переваги, пов’язані з раннім виявленням та лікуванням РПЗ.

Загальні положення стосовно раннього виявлення РПЗ:

  • жодна з цих рекомендацій щодо раннього виявлення РПЗ не може замінити збір анамнезу хвороби і повного фізичного обстеження, проведеного лікарем;
  • загальний стан здоров’я, наявність супутніх захворювань, тривалість життя і переваги для пацієнта мають першочергове значення при наданні рекомендацій або плануванні програми раннього виявлення захворювання;
  • ретельне оцінювання факторів ризику розвитку раку простати, таких як обтяжений сімейний анамнез і расова приналежність (наприклад афроамериканці), необхідно проводити до прийняття рішення стосовно початку програми раннього виявлення;
  • РПЗ на ранніх стадіях не має помітних симптомів. На пізніх стадіях захворювання симптоми можуть включати обструкцію сечовивідних шляхів, кровотечу, гематоспермію і біль в кістках. Хоча у більшості чоловіків, які бажають взяти участь в програмах раннього виявлення РПЗ, відсутні будь-які симптоми, вони можуть мати широкий діапазон від легких до тяжких симптомів ураження нижніх сечових шляхів внаслідок ДГПЗ. Слід дотримуватися обережності, щоб доступно пояснити пацієнтам відмінності між цими двома захворюваннями під час обговорення ризиків і переваг, пов’язаних із застосуванням даної програми;
  • історію первинного огляду пацієнта, в т.ч. результат ПРД, вимірювання рівнів ПСА та його похідних, а також біопсії простати, слід брати до уваги при розгляді питань ранньої діагностики;
  • як зазначено в алгоритмі, між лікарем і потенційним учасником програми повинно проводитись ретельне обговорення щодо переваг і недоліків тестування. Пацієнти повинні бути проінформовані про таке: мета скринінгу полягає в розпізнаванні агресивного раку; скринінг часто виявляє рак з низьким рівнем ризику; подібні види раку не потребують специфічного лікування, а можуть коригуватися за допомогою активного спостереження. Допомога лікаря в прийнятті подібного рішення схвалюється;
  • учасники експертної групи вважають, що дані рекомендації повинні бути пов’язані з Керівництвом NCCN для раку простати (доступно на www.NCCN.org);
  • спираючись на результати рандомізованих контрольованих досліджень, експерти рекомендують проведення базового вимірювання рівня ПСА для здорових, добре проінформованих чоловіків віком від 45 до 75 років. Базове тестування також може бути доповнене ПРД;
  • рекомендованим інтервалом тестування є період від 2 до 4 років для чоловіків віком від 45 до 75 років із показниками ПСА в сироватці крові > 1 нг/мл. Для осіб з ПСА в межах від 1 до 3 нг/мл тестування повинно проводитися з частотою 1-2 роки;
  • експертна група рекомендує проведення біопсії як варіант вибору для чоловіків віком від 45 до 75 років із сироватковим рівнем ПСА > 3,0 нг/мл. Рішення щодо проведення біопсії не повинно прийматись на основі лише одного рівня ПСА, а слід враховувати й інші важливі клінічні змінні величини, такі як вік, сімейний анамнез, кінетика ПСА, расова приналежність, загальний стан здоров’я та індивідуальне рішення самого пацієнта;
  • проведення тестування ПСА слід здійснювати тільки у виключних випадках для пацієнтів віком старших за 75 років (категорія 2В), при цьому більш ретельно оцінювати показання до виконання біопсії в цієї популяційної групи. Не рекомендовано проведення тестування ПСА у чоловіків, які навряд чи отримають переваги від раннього встановлення діагнозу РПЗ, через вікові особливості і/або супутні захворювання;
  • визначення рівня біомаркерів, таких як відсоток вПСА, 4Kscore і PHI, могло б покращити специфічність біопсії у чоловіків зі значенням сироваткового ПСА > 3 нг/мл. Ці тести, як і ПCA-3, також є можливими опціями для чоловіків, яким планується проведення повторної біопсії після первинного доброякісного результату.

Огляд підготувала Ольга Сорока

За матеріалами: NCCN Guidelines Version 2.2016 Prostate Cancer Early Detection

вверх
Поделиться с друзьями: