Цитокінова регуляція чоловічої плідної функції

Роль анатомічного бар’єра кров-яєчко в нормі

Сім’яна рідина

Цитокіни

Фізіологічна роль цитокінів у сім’яній рідині

Найпоширеніші механізми формування чоловічого непліддя

Запальний процес інфекційного генезу

Автоімунний процес як модель імунного запалення

Роль цитокінів у запальних процесах урогенітального тракту чоловіків

Висновки

На сьогодні частка чоловічого фактора в подружньому неплідді сягає 50%. Серед численних його причин уже добре відомі й надалі грунтовно вивчаються анатомічні, інфекційні, генетичні, гормональні та імунологічні чинники. Відповідно до класичної точки зору щодо виникнення імунозалежного чоловічого непліддя, воно є автоімунним захворюванням з посиленим утворенням антиспермальних антитіл. Проте клінічні імунологи при проведенні імунологічних досліджень у хворих з імунопатологією завжди враховують, що синтез антитіл – динамічний процес, який регулюється імунними механізмами. Провідним типом регуляції в імунній відповіді є цитокіновий, який впливає на всі види імунокомпетентних клітин, в т.ч. на Т- і В-лімфоцити (ключові у набутій імунній відповіді). Дана стаття є оглядом літератури про цитокіновий тип регуляції імунної відповіді у чоловіків у нормі та при патології урогенітального тракту.

Роль анатомічного бар’єра кров-яєчко в нормі В начало статьи

У період статевого дозрівання хлопчиків (11-13 років) на статевих клітинах з’являються диференційовані антигени. Після цього постає проблема забезпечення охорони гамет від імунної відповіді з боку власного організму, що потенційно становить ризик для кожного чоловіка. Антигени, експресовані на статевих клітинах, стають «забар’єрними» і тому невідомими для власних імунокомпетентних клітин. У цьому процесі беруть участь дві групи факторів – так званий анатомічний бар'єр кров-яєчко, відділяючий систему диференціювання гамет від кровотоку, у якому містяться імунні елементи, та стан імунологічної толерантності. Секвестрація, або анатомічне відгородження від імунного нагляду за допомогою слизових оболонок сперматогенних канальців, – це пасивний фактор «забар’єрності», а імунорегуляція із залученням багатьох медіаторів – це її активний фактор. В активній імунорегуляції домінуючу роль відіграють клітини Сертолі. Вони є важливим елементом сперматогенного гомеостазу, бо через свої різного роду з'єднання зі статевими клітинами сприяють їх диференціації. Тільки одна п'ята частина сперматогоній залишає адлюмінальну частину, решта клітин підлягають апоптозу та резорбції. Сім’яна рідина, яка створює мікросередовище для диференційованих гамет, є дуже багатим розчином і містить цілу гаму активних біологічних факторів з імуномодулюючим та попереджувальним щодо ініціації імунної відповіді ефектом. На місцевому рівні імуносупресивно впливають прогестерон та стероїдні гормони, синтезовані в гонадах, особливо тестостерон. Існування активної імунологічної регуляції свідчить про те, що вже згадуваний анатомічний бар'єр не є повністю щільним. Статус секвестрації не поширюється на наступні рівні чоловічої статевої системи, наприклад придатки, в яких уже присутні лімфоцити [2].

Вивчення епітелію бар’єрів кров-тканина у різних органах дорослих чоловіків (наприклад нирці, мозку, очах), включаючи бар’єр кров-яєчко, показало важливу роль таких цитокінів, як фактор некрозу пухлини α (TNF-α), інтерферон γ (IFN-γ), трансформуючі фактори росту β (TGF-β2/β3), інтерлейкіни (IL) IL-1α та IL-12, у регуляції проникності бар’єра при нормальних та патологічних станах. Найбільш імовірно, що цитокін-опосередковане посилення ендоцитозу білків, які потрібні для підтримки бар’єра кров-яєчко, в основному пов’язане із рівнем TGF-β3 (він може індукувати пошкодження проникності цього бар’єра для білків). Ці дані переконують, що цитокіни TGF-β2/β3, TNF-α та IL-1α відіграють керуючу роль у регуляції динаміки бар’єра кров-яєчко. Цитокіни регулюють взаємодію між полярними білками. Це важливо і для регуляції ендоцитозних процесів транспорту білків, і для синергізації актин- та стероїд-опосередкованих впливів на бар’єр кров-яєчко. Клітини Сертолі та/або гермінальні клітини відомі як продуценти спектра цитокінів. Останні регулюють сперматогенез на різних стадіях диференціації гермінальних клітин. Найбільше регулюють динаміку бар’єра кров-яєчко TGF-β2/β3, TNF-α та IL-1α. Ці чотири цитокіни в семінофорному епітелії є продуктами клітин Сертолі та гермінальних клітин (в т.ч. сперматоцитів та ранніх сперматид, бо «нерозтягнуті» сперматиди продукують виключно TNF-α, рецептори до якого розташовані переважно на клітинах Сертолі) [30].

Сім’яна рідина В начало статьи

Сім’яна рідина (плазма) – це комплекс змішаних секретів з яєчок, епідидимісу та додаткових залоз [16]. Вона становить близько 80-90% об’єму еякуляту і є збірним продуктом синтезу придатків, сім'яних пухирців, простати та залоз, асоційованих із насіннєводами. Фактори, які містяться в сім'яній рідині, здійснюють імуносупресивний вплив (гальмують презентацію антигенів моноцитами та макрофагами; пригнічують фагоцитарні властивості макрофагів та нейтрофілів; зменшують реактивність Т-, В- та NК-лімфоцитів; ослаблюють цитотоксичні реакції, залежні від антитіл та системи комплементу). У сім'яній рідині здорового чоловіка, крім невеликої кількості лейкоцитів (близько 1 млн/мл), знайдено цитокіни TGF-α/β, IL-1β, IL-6, IL-8 та розчинний рецептор для IL-2. Деякі з цих молекул, такі як IL-1 чи TGF-β, синтезуються в яєчках, інші, вірогідно, – в придатках чи інших чоловічих статевих залозах [2].

Головною функцією нормальної сім’яної рідини є сприяння транспорту сперматозоїдів та підтримка їх виживання, що підвищує фертильність чоловіка. Серед компонентів сім’яної рідини знайдено імунорегуляторні фактори. Припускають, що їх місцева функція полягає в модуляції імунної відповіді до спермальних антигенів та захисті сперматозоїдів від різних реакцій імунної системи жінки. У сім’яній рідині панує локальна імуносупресія, що може призводити до інфікування вірусами та бактеріями, які містяться в еякуляті [27].

Цитокіни В начало статьи

У медичній імунологічній термінології існує щонайменше два визначення цитокінів. Згідно з першим, під терміном «цитокіни» розуміють так звані ростові фактори, які регулюють проліферацію, диференціацію та функцію клітин крові, в т.ч. клітин імунної системи, здійснюючи автокринну та паракринну дію [1]. Відповідно до другого визначення, цитокіни – це молекули, що регулюють різнорідні процеси: проліферацію, диференціацію та рух клітин. За своєю біохімічною будовою цитокіни є білковими молекулами з малою молекулярною масою. Характерними рисами цитокінів є плейотропність (здатність певного цитокіну впливати на багато різних клітин і викликати різні ефекти) та синергізм (здатність різних цитокінів викликати однаковий ефект) [11]. Для здійснення своїх функцій цитокіни зв’язуються з особливими рецепторами, які можуть знаходитись на мембранах клітин у нормі або з’являтися при їх активації [1].

Цитокіни відіграють центральну роль як медіатори численних фізіологічних та патофізіологічних процесів, особливо в ініціації імунозапального каскаду [9]. Загальноприйнятим є їх поділ на прозапальні, тобто ті, що активують імунні реакції, та антизапальні, що інгібують ці реакції [1].

У процесі запалення взаємодія між імунокомпетентними клітинами є ускладненою; вона відбувається внаслідок безпосереднього контакту або завдяки цитокінам, які синтезуються. На рисунку представлені тільки деякі цитокіни, які беруть участь у цьому процесі [11].

Фізіологічна роль цитокінів у сім’яній рідині В начало статьи

Оскільки у сім’яній рідині були виявлені цитокіни, це наштовхнуло дослідників на думку щодо їх особливого впливу на сперматозоїди. Рівні цитокінів у сім’яній плазмі не тільки відображають темпи їх синтезу, але й потребу в них для взаємодії зі сперматозоїдами. У дослідженні O. Vera et al. (2003) виявили наявність IL-6, IL-10 та TNF-α у сім’яній рідині плідних биків. При цьому вони проводили порівняння рівня цих цитокінів та таких показників якості сперматозоїдів, як концентрація, рухливість, морфологія [27]. Ще у 1994 р. Naz і Kaplan довели, що рівні IL-6 у сім’яній рідині статистично достовірно позитивно корелювали з іншими її параметрами та здатністю до пенетрацї [28].

Інші літературні дані свідчать, що різні сигнальні молекули (в т.ч. цитокіни) у репродуктивній функції чоловіка забезпечують міжклітинну взаємодію та інтегративність яєчок і беруть участь у гормональній регуляції дозрівання гермінальних клітин [17].

Сім’яна рідина містить TGF-β, який вважається промотором ембріонального розвитку, бо забезпечує модифікацію імунної відповіді матері в аспекті підтримки толерантності щодо батьківських антигенів. Цей фактор може індукувати продукцію цитокінів, які сприяють розвитку ембріона. Загалом регуляторні молекули (цитокіни) у сім’яній рідині відіграють важливу роль, адже впливають на підтримку материнської імунної толерантності щодо зародка; активацію макрофагів, залучених у процеси ремоделювання тканини та імплантації; навіть на ріст плоду [23].Сім’яна рідина пригнічує хемотаксис поліморфно-ядерних нейтрофілів та фагоцитоз сперматозоїдів, інгібуючи активацію комплементу. Таким чином, призупиняється елімінація сперматозоїдів із жіночого урогенітального тракту після статевого контакту [20].

Цитокіни відіграють важливу регуляторну роль у розвитку та нормальному функціонуванні яєчок. Наприклад, такі прозапальні цитокіни, як IL-1та IL-6, безпосередньо впливають на сперматогенез, диференціювання клітин та стероїдогенез в нормальному яєчку [7].

Найпоширеніші механізми формування чоловічого непліддя В начало статьи

Традиційно завжди вважалося, що непліддя чи субнепліддя чоловіків пов’язане із вадами сім’явивідних проток (їх обструкцією), викликаними, наприклад, генетичними мутаціями (генітальним муковісцидозом) чи запальним процесом. Цей унікальний транспортний механізм вистелений зсередини клітинами особливого епітелію, який підтримує дозрівання сперматозоїдів – регулює вміст люмінальної рідини, секрецію та абсорбцію іонів, рівень рН, синтез білків. Якщо цей фізичний бар’єр матиме підвищену проникність, транспорт буде неефективним. Також він містить імунологічно протективні елементи, які попереджують автоімунну реакцію проти сперматозоїдів [22].

Рисунок. Цитокінова «буря» в процесі запалення

Первинна недостатність яєчок зустрічається приблизно в 1% усіх чоловіків. У пацієнтів із азооспермією (необструктивною) можна виявити синдром «лише клітини Сертолі» (Sertoli cell-only syndrome) або гіпосперматогенез. У більшості цих хворих також виявляли гіперплазію клітин Лейдіга (Leydig cell hyperplasia) – вузлувату та дифузну. В експерименті дане порушення може бути індуковане різними чинниками – гормонами, ферментами та хімічними агентами. У багатьох повідомленнях вказано, що лютеїнізуючий гормон, андрогени та/або в однаковій мірі естрогени стимулюють поділ клітин Лейдіга. Функція цих клітин переважно контролюється гонадотропінами і цитокінами. Численні інтратестикулярні фактори також впливають на стероїдогенну функцію клітин Лейдіга [12].

Чоловічий фактор є причиною безпліддя подружньої пари у половині всіх випадків. Інфекції та запалення неінфікованого чоловічого статевого тракту, включаючи яєчка, вважають важливим етіологічним чинником непліддя у чоловіків. Оскільки хронічні запальні реакції в яєчках (орхіт) часто асимптоматичні, цю патологію як можливу причину непліддя, як правило, недооцінюють [14].

Базові дослідження автоімунних захворювань чоловічих гонад – важливий внесок у розуміння патогенезу органоспецифічних автоімунних патологій. Тривалий час їх формування пов’язували з автореактивними СD4+ Т-хелперами 1-го типу. З часом були відкриті Т-хелпери 17-го типу. Завдяки великій кількості нових результатів досліджень специфічні Т-хелпери 17-го типу разом із Т-хелперами 1-го типу стали вважати ко-ефекторами автоімунного пошкодження тканини. Т-хелпери 1-го та 17-го типів мають подібні транскрипційні фактори, потрібні для їх диференціації та продукції певних цитокінів. Диференціація та активація Т-хелперів 1-го порядку ініціюється цитокіном IFN-γ, що приводить до активації властивого Т-хелперам 1-го порядку транскрипційного фактора T-bet, який, у свою чергу, індукує продукцію IFN-γ та IL-12. Диференціація Т-хелперів 17-го типу індукується комбінацією IL-6 і TGF-β та особливим транскрипційним фактором RORγt. Після цієї активації Т-хелпери 1-го порядку продукують IFN-γ і TNF-α, тоді як Т-хелпери 17-го типу синтезують у великій кількості IL-17, IL-21, IL-22 та експресують рецептори до IL-23. Останній діє на попередньо диференційовані Т-хелпери 17-го порядку, індукуючи експансію і/або стабілізацію цього фенотипу. Отже, Т-хелпери 1-го та 17-го типів виділяють цитокіни, які підтримують запалення, спричинюють пряме пошкодження тканин та зростання секреції прозапальних цитокінів та хемокінів клітинами, резидентними в органах [14].

Було доведено, що продукуючі TNF-α Т-хелпери 1-го типу є головними «гравцями» в індукції автоімунного орхіту. Попередніми дослідженнями показано, що кількість Т-хелперів (СD4+) і цитотоксичних T-лімфоцитів-ефекторів (СD8+ або Teff) суттєво збільшується в яєчку в процесі формування експериментального автоімунного орхіту. Можна зробити висновок, що як СD4+ Т-хелпери 1-го типу, так і Т-хелпери 17-го типу є важливими в індукції експериментального автоімунного орхіту, а СD8+ Т-лімфоцити та синтезовані Т-хелперами 1-го та 17-го типів цитокіни визначають хронічну стадію хвороби [19].

Запальний процес інфекційного генезу В начало статьи

Питання про роль субклінічних та клінічно виражених інфекцій чоловічого статевого тракту у формуванні непліддя досі дебатується. Погіршення якості сперматозоїдів дійсно спричинено інфекцією придаткових статевих залоз або запаленням, у якому задіяні багато різних механізмів. В асимптомних пацієнтів інфекцію діагностують тільки за лабораторними параметрами. Маркерами інфекції є лейкоцити, але щодо впливу їх наявності у сім’яній рідині на фертильність чоловіка існують контраверсійні точки зору. Згідно рекомендацій ВООЗ, кількість 1 млн лейкоцитів у 1 мл еякуляту слід вважати як межу лейкоцитоспермії. Однак у багатьох наукових роботах не знайдено кореляції між числом лейкоцитів та кількістю клітин-попередників сперматозоїдів чи їх функцією. Важливіше було б дізнатися, які із субпопуляцій клітин переважають у гетерогенній популяції лейкоцитів чи у якому місці локалізоване запалення урогенітального тракту [9].

Найпоширенішим методом ідентифікації тривіальної бактеріальної інфекції урогенітального тракту у чоловіків є мікробіологічний посів соку простати та/або сім’яної рідини. Якщо після класичного посіву кількість колоній патогенів є великою, виникає версія щодо імовірного пошкодження структури сперматозоїдів вільними кисневими радикалами. Останні завжди в надлишку містяться в інфікованих біологічних рідинах, бо при запальному процесі до них мігрують фагоцити з активованими кисневозалежними ферментами [2].

Інфекція, викликана Ureaplasma urealyticum, – найбільш небезпечна для репродуктивної функції чоловіків. Даний одноклітинний паразит є одним із найпоширеніших мікроорганізмів, що інфікують статеву систему чоловіка. Цей збудник змінює різні характеристики сперматозоїдів, такі як в’язкість, рН, концентрацію, рухливість, густину та морфологію. Також він впливає на рівні цитокінів IL-6, IL-8, TNF-α та IFN-γ. У чоловіків внаслідок вищезгаданої інфекції погіршується якість сперматозоїдів, збільшується кількість патологічних форм голівки (знайдено навіть сперматозоїди без голівок або з макроголівками). U. urealyticum може прикріплюватися до сперматозоїда, зокрема до акросоми, знижуючи або взагалі позбавляючи здатності до акросомальної реакції, знижує здатність до пенетрацї, впливає на апоптоз сперматозоїдів (посилює фрагментацію ДНК). У той же час пацієнти з цією інфекцією мають нормальні параметри сім’яної рідини; мікроструктура яєчок, сім’явивідних проток та простати залишається в нормі [28].

Автоімунний процес як модель імунного запалення В начало статьи

Яєчка – імунологічно привілейовані органи, у яких антигени гермінальних клітин захищені від автоімунних атак. Проте тестикулярне мікрооточення не попереджує запальних реакцій та не зупиняє проходження тканинно-специфічних Т-лімфоцитів – ключових компонентів запального каскаду. Доведено, що тестикулярні запальні процеси призводять до порушення сперматогенезу – первинної причини чоловічого непліддя. Гістопатологічні зміни у пошкоджених яєчках проявляються у збільшеній кількості лейкоцитів в інтерстиціумі, продукції антитіл, дегенерації гермінальних клітин різного ступеня, що може в результаті призвести до асперматогенезу та атрофії семінофорних тубул [7].

Схема 1. Провідні імунні клітинні механізми при експериментальному автоімунному орхіті [13]

Автоімунний орхіт є Т-залежною тестикулярною запальною хворобою, спричиненою антигенами чи патогенами, які руйнують імунологічну привілейованість яєчок. Експериментальну модель автоімунного орхіту у щурів удосконалили активною імунізацією тестикулярними антигенами з ад’ювантами. Пошкодження яєчок у цій експериментальній моделі діагностують за збільшеним числом Т-лімфоцитів, макрофагів та дендритних клітин, які інфільтрують інтерстиціум (схема 1). Поряд із семінофорними тубулами знайдено апоптичні гермінальні клітини та інші пошкоджені клітини, що проявляється асперматогенезом та атрофією [14]. Автоімунний орхіт є моделлю імунного запалення, яке викликає чоловіче непліддя. Гістопатологічно це захворювання характеризується внутрішньояєчковою інфільтрацією Т-лімфоцитами CD4+ (Т-хелперами) та CD8+ (Т-цитотоксичними), В-лімфоцитами та плазматичними клітинами, супроводжується погіршенням сперматогенезу. Іn vivo цю хворобу можна призупинити введенням анти-TNF-α-моноклональних антитіл. При дослідженні щурів з експериментальним автоімунним орхітом виявили, що в тканині яєчка не спостерігається суттєве підвищення експресії матричної РНК IL-6, при цьому експресія IL-1α знижується, а рівень IL-1β не змінюється [26].

Роль цитокінів у запальних процесах урогенітального тракту чоловіків В начало статьи

Щоб виявити, в який спосіб цитокіни причетні до перебігу запального процесу в урогенітальному тракті, перелічимо основні його медіатори: вільні кисневі радикали, які викликають оксидативний стрес; білки гострої фази запалення; білки теплового шоку (heat shock protein, HSP), або «білки стресу» – шаперони; продукти NO-залежного механізму фагоцитозу тощо [9]. Цитокіни як унікальні регулятори імунних реакцій беруть участь у реалізації всіх прозапальних ефектів цих медіаторів. Показано їх шкідливий вплив на рухливість і властивості мембрани сперматозоїдів, потенційно опосередкований посиленням оксидативного стресу. Зростання рівня цитокінів відображає неспецифічну гострофазову відповідь та обумовлює специфічну взаємодію мікроорганізмів (або їх стимулів) з імунною системою. Рівень IL-8 корелює з активністю деяких вірусних інфекцій і задіяний у вірусну дисемінацію. Рівні інтерлейкінів є індивідуальними. Концентрація IL-8 у сім’яній рідині є суттєво вищою, ніж IL-6, і вони обидва об’єднані здатністю корелювати із рівнем IgA – антитіл проти HSP 60 (білок теплового шоку, або шаперон). Однак імунна відповідь проти HSP 60 не обов’язково свідчить про підвищення рівня інтерлейкінів в еякуляті, але може вказувати на стимуляцію цієї системи різними механізмами [9].

Продукція оксиду азоту (NO) та активність NO-синтази у яєчках нормальних щурів та з експериментальним автоімунним орхітом є подібною, тобто низькою. Це показує, що ад’ювант (доданий до екстракту тканини яєчка при імунізації) не впливає на активність ферменту. У запальному мікрооточенні яєчок щурів з експериментальним автоімунним орхітом активність NO-синтази зростає у подібний спосіб із NO-продукцією. In vitro група цитокінів (TNF-α, IFN-γ, IL-1α) та ліпополісахарид Escherichia coli підвищують продукцію NO клітинами Сертолі та перитубулярними клітинами. IL-1β здатен стимулювати експресію матричної РНК індуцибельної NO-синтази та продукцію NO клітинами Лейдіга. In vivo введення ліпополісахариду стимулює експресію індуцибельної NO-синтази в гермінальних клітинах – в основному у «товстих» сперматоцитах, а також у клітинах Сертолі та Лейдіга. Прозапальні цитокіни TNF-α, IFN-γ, IL-1α та IL-6 продукуються у великих кількостях інтестинальними лімфоцитами та макрофагами під час формування автоімунного орхіту і, можливо, також слабко регулюються індуцибельною формою NO-синтази [15].

Хоча вже доведено, що підвищений рівень деяких цитокінів, синтезованих макрофагами та лімфоцитами, пов'язаний із лейкоцитоспермією або зниженою рухливістю сперматозоїдів, роль інших до кінця не з’ясована [2, 16].

У дослідженнях in vitro спостерігали, що цитокіни (особливо TNF-α) знижували рухливість сперматозоїдів людини і підвищували продукцію вільних кисневих радикалів сперматозоїдами. Виявлено зміни концентрації цитокінів та їх розчинних рецепторів у сім’яній плазмі при патологічних станах, особливо в присутності урогенітальної інфекції чи запального процесу [27].

Запалення асоційоване з підвищеними рівнями вільних кисневих радикалів та оксидативного стресу, які також впливають на фертильність чоловіків. Дослідники більш схильні вважати негативними для сперматогенезу факторами запалення та оксидативний стрес, а не інфекції [24].

Інтерлейкін 1

Поняття «інтерлейкін 1» по суті об’єднує два цитокіни – IL-1α та IL-1β. Більшість описаних біологічних властивостей стосується IL-1β, і часто власне його називають IL-1. IL-1α функціонує в основному як молекула в складі мембрани, яка діє здебільшого на клітини ближнього оточення. Серед найважливіших властивостей цього цитокіну – стимуляція Т-лімфоцитів до синтезу IL-2 та індукція експресії рецептора до нього; стимуляція продукції IFN-γ Т-лімфоцитами, IL-6 – макрофагами, епітеліоцитами та фібробластами. Також IL-1 впливає на проліферацію та диференціацію В-лімфоцитів, індукує утворення нейтрофілів і моноцитів та стимулює продукцію в основному колонієстимулюючих факторів. Загалом IL-1 полегшує розвиток запальної реакції не тільки діючи хемотактично на нейтрофіли та моноцити, але й сприяючи виділенню гістаміну, чим пришвидшує формування всього каскаду запалення [11].

Ряд вчених висловили думку, що запалення придаткових статевих залоз, викликані інфекціями, можуть погіршувати якість сперматозоїдів внаслідок утворення не тільки вільних кисневих радикалів, але й цитокінів, таких як IL-1α, антагоніст рецептора IL-1 (IL-1RA) та IL-8 [10]. IL-1α – в основному продукт синтезу сперматоцитів. Його продукція клітинами Сертолі більшою мірою відбувається в присутності гермінальних клітин. Продукція IL-1α у яєчках є стадіоспецифічною, найвищою на стадії VIII-IX епітеліального циклу. Поява IL-1α у яєчках на місцевому рівні свідчить про порушення інтеграції бар’єра кров-яєчко. Вплив IL-1α полягає у пошкодженні порядку формування актинових пучків, що спричиняє дезінтеграцію актинових волокон. У результаті це призводить до пошкодження бар’єра кров-яєчко. В експерименті на щурах вчені переконалися, що рівні інтегрованих з мембраною протеїнів (наприклад оклюдину та ін.) не змінювалися при введенні IL-1α, але зростав ступінь деградації та дестабілізувалася адгезія між клітинами Сертолі. Це призводило до пошкодження тісного змикання між клітинами в бар’єрі. Також в експерименті виявлено, що IL-1α найбільше із всіх цитокінів відповідає за інтрацелюлярний рух білків (ендоцитоз, трансцитоз, рециклінг) [30]. На біопсійному матеріалі чоловіків отримані докази, що цитокіни з родини IL-1 (IL-1α/β та IL-1RA) задіяні у регуляції сперматогенезу та патогенезу непліддя чоловіків [4]. Виявлено присутність прозапальних цитокінів IL-1α/β в урогенітальному тракті чоловіків із бактеріальними інфекціями, що вказує на те, що ці інфекції можуть давати цитокін-опосередковані антифертильні ефекти [26].

Інтерлейкін 6

IL-6 характеризується значною плейотропністю і вважається одним із найважливіших факторів, які регулюють захисні реакції організму. Головні його функції – участь в імунній відповіді, запальному процесі та кровотворенні. IL-6 синтезується в основному моноцитами та макрофагами під впливом IL-1. Крім того, IL-6 проявляє прозапальні властивості – стимулює продукцію гострофазових білків, в гострій стадії запалення його концентрація в біологічних рідинах (наприклад сироватці крові, сечі тощо) може зростати навіть у 100 разів. Також цей цитокін бере участь в активації Т-лімфоцитів, що розпізнають антигени, діє як стимулюючий фактор для остаточної диференціації В-лімфоцитів у плазмоцити [11].

У сім’яній рідині та мембранах сперматозоїдів вивчали рівні перекисного окислення ліпідів (утворення малонового диальдегіду). Виявили, що рівень перекисного окислення мембран сперматозоїдів у неплідних чоловіків вищий, ніж у плідних, і перебуває у чіткій позитивній кореляції із підвищенням концентрації IL-6 [5]. У чоловіків знайдено негативну кореляцію між високим рівнем IL-6 та рухливістю сперматозоїдів (нижча в осіб з підвищеним рівнем IL-6 у сім’яній плазмі). Добре відомо, що IL-6 продукується різними типами клітин, таких як макрофаги, лейкоцити, ендотеліальні клітини та фібробласти. Проводяться дослідження щодо кореляції між концентрацією лейкоцитів в еякуляті та високим рівнем IL-6. Імовірно, рецептори до нього присутні і на інших клітинах урогенітального тракту [27].

Найважливішим цитокіном у діагностиці запальних захворювань сечостатевої системи є IL-6. Його рівень суттєво вищий у хворих із лейкоцитоспермією, ніж у пацієнтів без лейкоцитоспермії та плідних чоловіків. Концентрацію IL-6 навіть використовують для визначення груп чоловіків з або без запалення придаткових статевих залоз. Чітка кореляція рівнів інтерлейкінів із числом лейкоцитів та підвищеною частотою запальних хвороб вказує на те, що інтерлейкіни продукуються цими лейкоцитами. Встановлено, що тканина простати також синтезує IL-6 і виділяє його до сім’яної рідини. Виявлено підвищену концентрацію цього цитокіну у неплідних чоловіків, а також в осіб з імунозалежним непліддям у порівнянні з плідними чоловіками. Рівень IL-6 у сім’яній рідині був вищим, ніж у крові [10].

Інтерлейкін 10

IL-10 продукується в основному активованими Т-лімфоцитами, особливо Т-хелперами 2-го типу, а також В-лімфоцитами, моноцитами, макрофагами та кератиноцитами. Він виконує багато функцій, які в результаті гальмують імунну відповідь клітинного типу та запальний процес. Коротко ці функції можна окреслити як інгібіцію продукції прозапальних цитокінів, синтезованих Т-хелперами 1-го типу (IFN-γ, IL-2) та моноцитами і макрофагами (IL-1α, IL-6, IL-8, IL-12, G-CSF, GM-CSF, TNF-α), та вільних кисневих радикалів [11].

Показана чітка кореляція між рівнями TNF-α та IL-10 у сім’яній плазмі биків, хоча IL-10 відомий як антизапальний цитокін [27]. Встановлено, що in vitro сперматозоїди стимулюють вивільнення IL-10 у жіночому урогенітальному тракті. У фолікулярній рідині жінки присутні IL-10 та IFN-γ [3, 6]. Це переконливий доказ того, що антизапальний цитокін IL-10 може підтримувати виживання сперматозоїдів. У сім’яній рідині здорових чоловіків IL-10 міститься у підвищених концентраціях, що підтверджує такі його функції у чоловічому генітальному тракті, як підтримка імунологічного балансу і захист сперматозоїдів від пошкодження. Ці результати довели, що при оцінці репродуктивної функції чоловіка слід брати до уваги імунорегуляторний баланс між рівнями IL-6 та IL-10 у сім’яній плазмі [21, 27].

Інтерлейкін 17

IL-17А є першим із описаних цитокінів родини IL-17, у яку крім нього входять IL-17В, IL-17С, IL-17D, IL-17E (відомий також як IL-25), IL-17F. IL-17 зв’язується і передає сигнали через рецептор А (IL-17RA), а численні представники родини IL-17R найімовірніше експресуються на мезенхімальних клітинах, таких як епітеліальні, ендотеліальні та фібробласти. IL-17 є цитокіном, який функціонує у синергізмі з іншими прозапальними цитокінами, посилює дозрівання дендритних клітин, індукує нейтрофільоз [11].

Учені довели, що IL-17 експресується не тільки в нормальних яєчках, але і в азооспермічних. Дослідження показали, що IL-17 у низькій концентрації поряд з іншими цитокінами також може бути залучений у підтримку імунної привілейованості яєчок та сперматогенез [7]. Збільшена кількість та експресія рецепторів до IL-17А може не лише вражати бар’єр кров-яєчко, але і порушувати нормальний сперматогенез та травмувати гермінальні клітини, що обов’язково призведе до азооспермії. Ці дані відкривають нові перспективи лікування чоловічого непліддя як результату запалення яєчок чи інфекції. Зокрема, дефіцитні за IL-17 миші мали знижену антиген-специфічну активацію Т-лімфоцитів і продукцію антитіл в моделях автоімунних та алергічних хвороб. Загалом IL-17 можна назвати цитокіном, необхідним для комунікації між імунними та неімунними клітинами [7].

Фактор некрозу пухлини α

TNF-α, відомий як кахексин або кахектин, є прозапальним цитокіном. Як свідчить його назва, TNF-α активно задіяний у запальних процесах, інгібує онтогенез та реплікацію вірусів, індукуючи апоптоз уражених ними клітин. TNF-α первинно продукується активованими моноцитами та макрофагами у відповідь на запалення чи інфекцію, а також клітинами Сертолі, сперматоцитами, круглими та видовженими сперматидами у яєчках. Тучні клітини та макрофаги, які знаходяться в інтерстиціумі, є також важливим джерелом TNF-α. Насамперед TNF-α продукується як тип II, інтегрований з мембраною (трансмембранний). І трансмембранна, і розчинна форми TNF-α є біологічно активними і реалізують свої біологічні ефекти за допомогою зв’язування з одним із двох зв’язаних із мембраною TNF-α- рецепторів (TNFR): TNFR1 та TNFR2. TNFR1 виявлений у багатьох тканинах і асоційований із доменом смерті (Fas-асоційований). TNF-асоційований сигнал може спричинити смерть клітини каспазо-залежним шляхом апоптозу, який регулює життя і загибель клітин Сертолі/гермінальних клітин у яєчках. Так, TNF-α відіграє важливу роль у визначенні розміру популяції гермінальних клітин в семінофорному епітелії, бо має вплив на апоптоз гермінальних кліти. TNFR2, навпаки, втратив свою здатність зв’язуватися із протеїном-адаптором домену смерті. Він первинно активує шлях транскрипційного нуклеарного фактора каппа В (NF-κB) або шлях JNK (стрес-активованої протеїнкінази). NF-κB підтримує виживання клітин та активує В-лімфоцити. Надмірна активністьTNFR2 призводить до формування автоімунних захворювань [30].

TNF-α проявляє протипухлинну дію in vivo та in vitro; здійснює імунорегуляторний та антивірусний впливи, підтримує нормальну проліферацію клітин та їх диференціацію, бере участь у метаболізмі ліпідів та коагуляції [17].

У яєчках TNF-α є мультифункціональним цитокіном. Він стимулює експресію андрогенного рецептора на клітинах Сертолі; транспорт цинку до гермінальних клітин; рівень лактату, що живить постмейотичні гермінальні клітини; регулює сперміацію. TNF-α є потенційним інгібітором стероїдогенезу клітинами Лейдіга. У яєчках рецептор TNFR1 переважно експресований на клітинах Лейдіга, лімфоцитах, макрофагах, клітинах Сертолі та гермінальних клітинах, тоді як TNFR2 виявлений на перитубулярних м’язових клітинах та клітинах Сертолі. Коротко кажучи, біологічні дії TNF-α залежать від: 1) субтипу рецептора; 2) експресії особливого для цього рецептора адаптера; 3) співвідношення між TNFR1 і TNFR2, що визначає запуск того чи іншого шляху. Також TNF-α причетний до активації синтезу матриксної металопротеїнази 9 (ММР-9) клітинами Сертолі та активації про-ММР-9-ферментативного шляху. Останній може бути задіяний у розщепленні колагену на базальній мембрані, що може призвести до пошкодження бар’єра кров-яєчко. У цьому полягає ще одна функція TNF-α – стимуляція продукції колагену, індукція продукції інгібітора металопротеїнази 1, що впливає на розщеплення колагену і приводить до обмеження небажаного протеолізу семінофорного епітелію. TNF-α з іншими цитокінами (особливо TGF-β3) можуть регулювати TJ-функцію (tight junction – туге з’єднання) бар’єра кров-яєчко, яка дозволяє диференційовано пропускати сперматиди через бар’єр, не порушуючи його імунологічну привілейованість [30].

Рівень TNF-α у сім’яній рідині вірогідно корелював із кількістю лейкоцитів та пропорціями їх субпопуляцій в еякуляті, тому може служити індикатором наявності інфекції/запалення чоловічого генітального тракту. Але цієї кореляції не було виявлено в культурі сперматозоїдів пацієнтів із асимптомним перебігом запалення; не існувало асоціації із клінічно важливими параметрами якості сперматозоїдів, включно із здатністю до запліднення [8]. Разом з тим підвищений рівень TNF-α чинить негативний вплив на рухливість сперматозоїдів. Дослідники спостерігали стійку залежність між підвищеним рівнем TNF-α у сім’яній рідині із ступенем пошкодження ДНК/хроматину та зниженою рухливістю сперматозоїдів, а також покращення їх рухливості при інактивації TNF-α. Показана асоціація варіаційності гену, який кодує TNFR1, із концентрацією та рухливістю сперматозоїдів [17].

Існують докази, що TNF-α має не тільки прозапальну активність, але й може відігравати важливу роль у негативній регуляції запальної відповіді. Підвищені рівні TNF-α асоційовані з механізмами, за допомогою яких цитокіни можуть реалізувати антизапальну репаративну функцію в урогенітальному тракті [21, 27]. Також TNF-α залучений у регуляцію стероїдогенезу, підтримку виживання гермінальних клітин, стимуляцію секреторної функції клітин Сертолі та Лейдіга і посилює дію фолікулостимулюючого гормона. У яєчках рівень TNF-α корелює як із секрецією ними тестостерону, морфологією сперматозоїдів та їх рухливістю, так і з функцією системи Fas-ліганд. Секреція TNF-α відбувається гермінальними клітинами, активованими інтерстиціальними макрофагами, сперматоцитами та сперматидами, що підтверджує участь цього цитокіну в регуляції сперматогенезу. Вплив TNF-α на концентрацію сперматозоїдів проявляється в тому, що він регулює систему Fas-ліганд, інгібує апоптоз гермінальних клітин, нормалізує співвідношення клітини Сертолі/гермінальні клітини. Це дуже важливо для дозрівання гермінальних клітин та нормального сперматогенезу. Врешті, високі рівні TNF-α негативно діють на синтез тестостерону, що дуже важливо для збереження нормального сперматогенезу [17].

Трансформуючий фактор росту β

TGF-β зустрічається у трьох варіантах – β1, β2, β3. Він синтезується макрофагами, нейтрофілами, тромбоцитами та лімфоцитами. Діє в основному як інгібітор проліферації Т- і В-лімфоцитів, NK-клітин, знижує синтез багатьох цитокінів, гальмує експресію молекул головного комплексу гістосумісності, продукцію цитотоксичних Т-лімфоцитів. TGF-β також є цитокіном. Він інгібує імунну відповідь, тим самим гальмуючи синтез імуноглобулінів класів M та G [11]. Цитокіни родини TGF-β реалізують свої біологічні ефекти насамперед зв’язуванням з рецептором TGF-β типу II (TβRII), який вимагає присутності рецептора типу I (TβRI). Утворюється комплекс TGF-β/TβRII/TβRI виключно для зв’язування TGF-β2 до двох рецепторів разом і в той же час з допоміжним рецептором типу III (β-гліканом). Цей протеїновий комплекс притягує інші адаптери, які опосередковують різні сигнальні шляхи, включно із різними GTP-азами та мітоген-активованими протеїнкіназами (MARK), та регулюють події в клітинах та їх функції при нормальних та патологічних станах [30]. Також TGF-β посилює продукцію IL-1β та IL-6, інгібує проліферацію Т-лімфоцитів, блокує диференціацію Т-хелперів 1-го та 2-го порядків, підтримує диференціацію Т-регуляторно-супресорних лімфоцитів, інгібує дозрівання дендритних клітин [23].

Схема 2. Локальна імунорегуляція та міжклітинні зв’язки у яєчках, які забезпечують імунну привілейованість [18]

Результати досліджень показали, що цитокіни TGF-β2, TGF-β3 та тестостерон спільно сприяють транзиту сперматоцитів через бар’єр кров-яєчко, який забезпечує імунологічну привілейованість [29]. TGF-β1 у високій концентрації присутній в епідидимальному епітелії. Зміна його рівня може відобразитися на епітеліальній бар’єрній функції та транспорті іонів. Чоловіча статева система синтезує відносно високий рівень TGF-β1. Останній продукується як в латентній, або неактивній, так і в активній формі. TGF-β1 у сім’яній рідині здійснює імунорегуляторний вплив на жіночий статевий тракт, щоб забезпечити сперматозоїдам виживання та запліднюючу здатність [22]. TGF-α та TGF-β, які містяться у фолікулярній рідині, відіграють безпосередню і важливу роль у процесі запліднення ссавців [25]. Високі рівні TGFβ1 та TGFβ2 були виявлені у 100% зразків сім’яної рідини самців свиней, обидва були в активній формі. Концентрації TGFβ1 та TGFβ2 корелювали із густиною еякуляту [19]. Сигнали TGF-β діють на протеїнкіназу h38 MARK, яка може пошкоджувати єдність бар’єра кров-яєчко, адгезію гермінальних клітин або тільки змінювати функцію бар’єра кров-яєчко [30]. Крім цього, TGF-β1 модулює стероїдогенез клітинами Лейдіга та їх проліферацію. У яєчках TGF-β регулює різні клітинні процеси, включаючи секреторну функцію клітин Лейдіга та Сертолі, так як і перитубулярних м’язових клітин, розвиток яєчок та сперматогенез. На додаток до цього, відсутність або активна експресія цього фактора впливає на чоловічу репродуктивну функцію. Це підтверджує гіпотезу, що TGF-β-сигнальний шлях ретельно координує розвиток яєчка та сперматогенез. За допомогою гістохімічних досліджень показано, що TGF-β1 міститься у вищих концентраціях у пацієнтів із гіперплазією клітин Лейдіга, ніж осіб з нормальною морфологією цих клітин [12].

Загалом результати дослідження ефектів цитокінів на функції сперматозоїдів залишаються контраверсійними [10]. Нібито зрозуміло, що адекватний цитокіновий профіль є необхідним для захисту сперматозоїдів і в той же час для попередження інфекції в генітальному тракті. Залучення прозапальних та антизапальних цитокінів у регуляцію чоловічої репродуктивної системи та функцію сперматозоїдів має клінічне значення та вимагає подальшого вивчення [27]. Хоча деякими авторами не було знайдено статистично достовірної різниці у рівнях цитокінів між плідними та неплідними пацієнтами (інфекція придатків, варикоцеле, хронічний епідидиміт, ідіопатична олігоастенозооспермія, крипторхізм) в кожній групі. Рівні IL-1β та TNF-α не показали достатньої кореляції із переліченими хворобами [21]. Тонкощі імунопатологічних механізмів у неплідних яєчках залишаються повністю невивченими. Разом з тим існує багато доказів, що цитокіни задіяні у нормальну репродуктивну фізіологію і локальні чи системні пертурбації цих факторів, спричинені запаленням або інфекцією, можуть негативно впливати на тестикулярну функцію і в результаті викликати непліддя [7] (схема 2).

Висновки В начало статьи

• Біологічні рідини (сім’яна, фолікулярна) в нормі містять цитокіни. Їхній фізіологічний вплив на репродуктивну функцію чоловіка в значній мірі визначається місцем продукції (периферична кров, сім’яна рідина, тканина яєчка).
• Виявляти асимптоматичне інфекційне запалення в органах чоловічої репродуктивної системи можна за підвищеними рівнями IL-6, TNF-α (бактеріальна інфекція), IL-8 (вірусна інфекція). При цьому прогнозувати зниження чоловічої репродуктивної функції (погіршення якості сперматозоїдів) можна за підвищеними рівнями IL-6, IL-8, TNF-α, IFN-γ.
• Для постановки попереднього діагнозу автоімунного орхіту слід визначити рівні IL-6, IL-1β (несуттєво відрізняються від норми) та IL-1α, TNF-α, IFN-γ (значно підвищуються).
• Цитокін TNF-α відіграє особливу роль у функціонуванні чоловічої репродуктивної системи, проявляючи антизапальні регенеруючі властивості.

Література

1. Дранник Г.Н. Цитокины – регуляторы и эффекторы иммунной системы // Клиническая иммунология и аллергология. – К., 2010. – С. 71-78.

2. Чоп’як В.В., Потьомкіна Г.О., Гаврилюк А.М. Лекції з клінічної імунології для практичних лікарів (цикл лекцій – частина 1). – Л., 2010. – С. 205-226 .

3. Agnew K.J., Aura J., Nunez N., Lee Z., Lawier R., Richardson C.E., Culhane J., Hitti J. Effect of Semen on Vaginal Fluid Cytokines and Secretory Leukocyte Protease Inhibitor. Infectious Diseases in Obstetrics and Gynecology Vol.8, 2008, 4 pages.

4. Abu Elheija M., Dyomin V., Ganaiem M., Lunenfekt E., Vardy N.S., Huleihel M. Distinct expression of interleukin-1α, interleukin-1β, and interleukin-1 receptor antagonist in testicular tissues and cells from human biopsies with normal and abnormal histology. Journal Interferon Cytokine Res. 2011 Apr; 31(4): 401-408.

5. Camejo M.I., Segnini A., Proverbio F. Interleukin-6 (IL-6) in seminal plasma of infertile men, and lipid peroxidation of their sperm. Arch Androl 2001 Apr-Jun; 47(2): 97-101.

6. Cerkiene Z., Eidukaite A., Usoniene A. Follicular Fluid Levels of Interleukin-10 and Interferon-gamma do not Predict Outcome of Assisted reproductive Technologies. American Journal of Reproductive Immunology; 59 (2008): 118-126.

7. Duan Y.-G., Yu C.-F., Novak N., Bieber T., Zhu C.-H., Schuppe H.-C., Haidl G., Allam J.-P. Immunodeviation towards a Th 17 immune response associated with testicular damage in azoospermic men. International Journal of Andrology (2011); 34: 536-545.

8. Eggert-Kruse W., Kiefer I., Beck C., Demirakca T., Strowitzki T. Role for tumor necrosis factor alpha (TNF-alpha) and interleukin 1-beta (IL-1beta) determination in seminal plasma during infertility investigation. Fertil Steril 2007 Apr; 87(4): 810-823.

9. Eggert-Kruse W., Neuer A., Clussmann C., Boit R., Geissler W., Rohr G., Strowicki T. Seminal antibodies to human 60kd heat shock protein (HSP 60) in male partners of subfertile couples. Human Reproduction, Vol.17, No 3, pp. 726-735, 2002.

10. Friebe K., Bohring C., Skrzypek J., Krause W. Levels of interleukin-6 and interleukin-8 in seminal fluid of men attending an andrological clinic. Andrologia, Vol. 35, 126-129, 2003.

11. Golаb J., Jakоbisiak M., Lasek W., Stoklosa T. Immunologia. Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa, 2007, 511 p. (Rozdzial «Cytokiny»,108-152).

12. Gonzalez C.R., Matzkin M.E., Frungieri M.B., Terradas C., Ponzio R., Puigdomenech E., Levalle O., Calandra R.S., Gonzalez-Calvar S.I. Expression of the TGF-beta1 system in human testicular pathologies. Reproductive Biology and Endocrinology 2010, 8: 148, 1-11.

13. Jacobo P., Guazzone V.A., Theas M.S., Lustig L. Testicular autoimmunity. Autoimmunity Reviews 10 (2011), 201-204.

14. Jacobo P., Pеrez C., Theas M.S., Guazzone V.A., Lustig L. CD4+ and CD8+ cells producing Th1 and Th17 cytokines are involved in the pathogenesis of autoimmune orchitis. Reproduction (2011) 141: 259-258.

15. Jarazo-Dietrich S., Jacobo P., Pеrez C.V., Guazzone V.A., Lustig L., Theas M.S. Up regulation of nitric oxide synthase-nitric oxide system in the testis of rats undergoing autoimmune orchitis. Immunobiology, 217 (2012): 778-787.

16. Jiwakanon J., Berg M., Persson E., Fossum C., Dalin A.-M. Cytokine expression in the gilt oviduct: Effects of seminal plasma, spermatozoa and extender after insemination. Annual Reproduction Science, 119 (2010): 244-257.

17. Lazaros L.A., Xita N.V., Chatzikyriakidou A.L., Kaponis A.I., Grigoriadis N.G., Hatzi E.G., Grigoriadis I.G., Sofikitis N.V., Zikopoulos K.A., Georgiou I.A. Association of TNFα, TNFR1, and TNFR2 Polymorphism With Sperm Concentration and Motility. Journal of Andrology, 2012, Vol. 33: 74-80.

18. Mainhardt A., Hedger M.P. Immunological, paracrine and endocrine aspects of testicular immune privilege. Molecular and Cellular Endocrinology 335 (2011): 60-68.

19.O’Leary S., Armstrong D.T., Robertson S.A. Transforming growth factor – β (TGF-β) in porcine seminal plasma. Reprod Fertil Dev. 2011; 23(6): 748-758.

20. Palm F., Walter I., Budik S., Kolodziejek J., Nowotny N., Aurich C. Influence of different semen extenders and seminal plasma on PMN migration and on expression of IL-1β, IL-6, TNF-α and COX-2 mRNA in the equine endometrium. Theriogenology, 70 (2008): 843-851.

21. Papadimas J., Goulis D.G., Sotiriades A., Danilidis M., Fleva A., Bontis J.N., Tourkantonis A. Interleukin-1 beta and tumor necrosis factor-alpha in normal/infertile men. Arch Androl, 2002 Mar-Apr; 48(2): 107-113.

22. Pierucci-Alves F., Yi S., Schultz B.D. Transforming Growth Factor Beta 1 Induces Tight Junction Disruption and Loss of Transepithelial Resistance Across porcine Vas Deferens Epithelial Cells. Biology of Reproduction (2012), 86 (2): 36, 1-8.

23. Rhodes M., Brendemuhl J.H., Hansen P.J. Litter Characteristics of Gilts Artificially Inseminated with Transforming Growth Factor-β. American Journal of Reproductive Immunology, 56 (2006): 153-156.

24. Sarkar O., Bahrainwala J., Chandrasekaran S., Kothari S., Mathur P.P., Agarwal A. Impact of inflammation on male fertility. Front Bioski (Elite Ed), 2011, Jan 1; 3: 89-95.

25. Sliwa I. Effect of transforming growth factors (TGF alpha and TGF beta) on human sperm chemotactic migration in vitro. Arch Androl, 2003 Mar-Apr; 49 (2): 155-159.

26. Terayama H., Naito M., Qu N., Hirai S., Kitaoka M., Ogawa Y., Itoh M. Intratesticular Expression of mRNA of Both Interferon γ and Tumor Necrosis Factor α is significantly Increased in Experimental Autoimmune Orchitis in Mice. Journal of Reproduction and Development, 2011, Vol 57, Nj 2: 296-302.

27. Vera O., Vazquez L.A., Munoz M.G. Semen quality and presence of cytokines in seminal fluid of bull ejaculates. Theriogenology 60 (2003) 553-558.

28. Wang Y., Wu Z.-W., Zhang L.-F., Wu X.-K., Yi L., Han X.-D. Effects of Ureaplasma urealyticum infection on the male reproductive system in experimental rats. Andrologia (2010), 42: 297-301.

29. Wong E.W.P., Mruk D.D., Lee W.M., Cheng C.Y. Regulation of blood-testis barrier dynamics by TGF-β3 is a Cdc42-dependent protein trafficking event. PNAS, vol.107, No25, pp. 11399-11404, 2010.

30. Yan Cheng C., Meuk D.D. The Blood-Testis Barrier and Its Implications for Male Contraception. 2012 Pharmacol Rev., 94, Vol. 64, No 1: 39-45 (in Part Cytokines).

В начало статьи