Огляд існуючих номограм розмірів пеніса у чоловіків різного віку та раси


Визначення розмірів пеніса може бути важливим як з наукової, так і з клінічної точок зору при обстеженні та лікуванні пацієнтів з різними патологіями. Чоловіки звертаються до урологів, лікарів-сексопатологів, переймаючись розміром статевого члена незалежно від того, чи такі сумніви є насправді обґрунтованими. Ця проблема широко відома як тривожний розлад або синдром маленького пеніса. У деяких випадках у тих осіб, які серйозно стурбовані розміром статевого органа, страждають від почуття сорому і приділяють цьому питанню надмірну увагу, діагностують дисморфічний розлад тіла. Під вищезазначене не підпадають 2,28% чоловіків, розміри пеніса котрих відрізняються від середніх значень більше ніж на два стандартних відхилення (σ).

Пропонуємо до вашої уваги огляд статті колективу спеціалістів: D. Veale, S. Miles та J. Hodsoll (Інститут психіатрії, психології та нейронауки, Лондон); S. Bramley (Королівський коледж, Лондон) та G. Muir (Суспільний фонд національної системи охорони здоров’я, Лондон) стосовно вимірювання розмірів статевого члена у чоловіків різного віку та раси з подальшим створенням відповідних номограм.

Існує низка аналітичних рандомізованих досліджень розмірів пеніса, деякі автори навіть створили зведені таблиці. Лише у двох дослідженнях клініцисти склали номограму функціональної залежності величин різних груп пацієнтів. Номограма – графічне зображення кількісного взаємозв’язку між двома змінними. Такий засіб може допомогти лікарям у консультуванні чоловіків, які не мають об’єктивно визначених проблем з розміром пеніса і потребують лише психологічної підтримки, а також у визначенні відповідних змін після процедури збільшення розміру у перцентильному співвідношенні. Створення такої номограми представляє також академічний інтерес, наприклад з метою дослідження розбіжностей між індивідуальним сприйняттям та реальними розмірами статевого члена, або дослідження зв’язку між розмірами пеніса та частотою розривів презерватива. Проте офіційних систематичних оглядів дотепер не проводили і не було жодних спроб об’єднати вже наявні дані в дефінітивну номограму для визначення кореляції між довжиною та обхватом (окружністю) статевого члена у розслабленому стані та під час ерекції. Тому мета даного метааналізу полягала у створенні таких номограм на основі вимірювання розмірів пеніса чоловіків різного віку та раси і проведенні короткої інтерпретації кореляції стосовно отриманих показників. Для метааналізу та систематичного огляду досліджень використовували метод PRISMA.

Методи дослідження

Для включення до метааналізу клінічні дослідження повинні були відповідати певним вимогам:

• вимірювання розмірів пеніса проводилось медичним працівником;
• вибірка включала ≥ 50 учасників;
• вік пацієнтів ≥ 17 років;
• визначення середнього розміру та стандартного відхилення σ;
• вимірювання довжини статевого члена у розслабленому стані або під час ерекції від кореня до головки по дорсальній поверхні;
• вимірювання довжини пеніса у розтягнутому стані при максимальному його збільшенні;
• вимірювання окружності статевого члена у розслабленому стані чи під час ерекції біля кореня або посередині;
• дослідження повинні публікуватись англійською мовою.

Дослідження не включали до метааналізу, якщо існувала ймовірність порушення об’єктивності внаслідок процедури вимірювання або за наявності проблем в учасника. Зокрема, критеріями виключення були наступні:

• будь-яка вроджена або набута аномалія пеніса (наприклад хвороба Пейроні, гіпоспадія, гермафродитизм, фімоз, рак пеніса, хірургічне втручання на передміхуровій залозі чи статевому члені в анамнезі);
• скарги на маленький розмір статевого члена або свідома зацікавленість у збільшенні розміру;
• еректильна дисфункція;
• самостійне визначення розміру, не підтверджене медичним працівником;
• вимірювання на мертвому тілі.

Для отримання необхідної інформації здійснювали пошук на сайтах OvidMedline, Embase та PsychINFO усіх досліджень, результати яких були опубліковані до березня 2014 р. Зібрані результати були згодом детально проаналізовані, а після проведення порівняння всі дублікати було видалено.

При кожному проведеному вимірюванні були описані три принципові значення: кількість досліджуваних чоловіків, середнє значення та стандартне відхилення σ.

Для побудови номограм були розраховані середньозважені значення (за кількістю осіб для кожного дослідження) та поєднане стандартне відхилення. На основі розрахованих показників було симульовано 20 000 обстежень учасників з розмірами, що знаходяться в межах нормальних показників. Кумулятивна крива нормального розподілу була складена для кожної вимірюваної величини. Це дало змогу створити номограму з визначенням перцентилів у популяції в залежності від розміру пеніса (в розслабленому, розтягнутому стані та в стані ерекції) та від окружності (в розслабленому стані та в стані ерекції).

У разі наявності понад двох досліджень стосовно однієї з п’яти вимірюваних величин розміру пеніса співвідношення величини відхилення між обраними дослідженнями до загального відхилення (внутрішньогрупова кореляція) розраховували як індекс гетерогенності. Високий коефіцієнт різниці отриманих у кількох дослідженнях результатів вказує на те, що аналізовані показники є менш надійними, а їх значимість не доведена.

Результати

Загалом учені проаналізували 20 досліджень загальна кількість учасників яких становила 15 521 чоловіків старше 17 років з Нігерії, Танзанії, Єгипту, Йорданії, Ірану, Турції, Кореї, Індії, Шотландії, Франції, Німеччини, Болгарії, Греції, Канади та США.

Після статистичної обробки результатів дослідники встановили середні розміри пеніса в різних станах (табл. 1). Окрім цих показників у роботах були дані стосовно розмірів інших частин тіла та віку учасників. Вчені не виявили певної кореляції між цими показниками, окрім слабкої залежності довжини пеніса від зросту.

Таблиця 1. Середні розміри довжини та окружності пеніса в різних станах

Ризик похибки серед різних досліджень

Отримані в дослідженнях результати не дуже різнилися між собою, а значення похибки було відносно низьким для довжини пеніса у стані ерекції (0,2), окружності (0,21) та довжини у розслабленому стані (0,26), однак було дещо більшим для довжини у розтягнутому стані (0,58). У двох дослідженнях в результаті статистичної обробки вимірювань останній показник мав середню довжину > 16 см, у той час як у двох інших – < 10 см. Це свідчить про ненадійність даного показника та необ’єктивність при вимірюванні розмірів у розтягнутому стані.

Аналіз результатів

Для кожної ключової змінної була побудована номограма: довжина пеніса в розслабленому та розтягнутому стані і в стані ерекції (рис. 1), окружність пеніса в розслабленому стані та в стані ерекції (рис. 2). Співвідношення між середніми значеннями для кожного показника наведено в таблиці 2. Слід звернути увагу на те, що довжина у розтягнутому стані і в стані ерекції виявилась майже ідентичною.

Рис. 1. Номограма довжини пеніса у розслабленому, розтягнутому стані і в стані ерекції   Рис. 1. Номограма довжини пеніса у розслабленому, розтягнутому стані і в стані ерекції Рис. 2. Номограма окружності пеніса в розслабленому стані та в стані ерекції   Рис. 2. Номограма окружності пеніса в розслабленому стані та в стані ерекції

Таблиця 2. Співвідношення між значеннями різних показників

Кореляція із соматометричними параметрами

Співвідношення зросту та розміру пеніса в розслабленому стані

В одному дослідженні встановлено, що довжина пеніса в розслабленому стані помірно корелює зі зростом (r = 0,32), а в трьох інших визначено слабкий взаємозв’язок (r = 0,19-0,2). У той же час ще у двох дослідженнях взагалі не виявлено суттєвої кореляції між довжиною пеніса та зростом чоловіка.

Співвідношення зросту та довжини статевого члена у розтягнутому стані чи при ерекції

Aslan et al. під час дослідження виявили помірну кореляцію зросту з розтягнутою повною довжиною пеніса (r = 0,61), проте у чотирьох інших дослідженнях встановлено слабку кореляцію з довжиною у розтягнутому стані чи в стані ерекції (діапазон r = 0,21-0,31).

Довжина пеніса в розслабленому стані і вага або індекс маси тіла (ІМТ)

Лише в одному дослідженні встановлено помірно виражену кореляцію між довжиною пеніса в розслабленому стані та вагою (r = 0,40) або ІМТ (r = 0,39), а в іншому – слабку кореляцію (вага r = 0,21 та ІМТ r = 0,24). В одному з досліджень зовсім не виявлено взаємозв’язку між довжиною пеніса та вагою або ІМТ.

Довжина пеніса у розтягнутому стані чи під час ерекції і вага або ІМТ

В одному дослідженні доведено, що довжина пеніса під час ерекції слабо корелює з ІМТ (r = 0,24). Два дослідження показали слабо виражену кореляцію між довжиною пеніса у розтягнутому стані і вагою або ІМТ (r = 0,21 і 0,27). Ще в одному дослідженні не виявлено жодного взаємозв’язку.

Пальцевий індекс

В одному дослідженні визначено слабку кореляцію між довжиною пеніса та довжиною вказівного пальця (r = 0,23), у той час як в іншому – такої кореляції не було. Однак останнім часом виявлено значиму слабку зворотну кореляцію між довжиною пеніса у розтягнутому стані та співвідношенням між довжиною від другого до четвертого пальця (r = -0,22).

Об’єм яєчка

В одному дослідженні встановлено слабку значиму кореляцію (r = 0,14) між об’ємом яєчка та довжиною пеніса у розслабленому та розтягнутому станах.

Розмір ноги

Одне дослідження показало слабку залежність між довжиною пеніса у розтягнутому стані і розміром ноги (r = 0,27).

Вік

У семи різних дослідженнях не було виявлено значимої кореляції між віком та розміром пеніса. Тим не менше, за результатами двох інших досліджень, окружність пеніса в розслабленому стані слабо позитивно корелює з віком (r = 0,05 та 0,19 відповідно). Schneider et al. дослідили, що в невеликій групі молодших чоловіків (віком 18-19 років) окружність пеніса в розслабленому стані, як і в стані ерекції, значно менша, ніж відповідні показники у чоловіків віком 40-68 років.

Висновки

Усі досліджувані кореляції між розмірами пеніса та соматометричними показниками виявились непідтвердженими або слабкими. Найбільш значимий і сильний взаємозв’язок було визначено між зростом чоловіка та довжиною пеніса в розслабленому стані і в стані ерекції, що було підтверджено чотирма різними дослідженням з r від 0,21 до 0,31 та одним з r = 0,61.

Обговорення

Всього було проаналізовано дані 15 521 чоловіка в 20 різних дослідженнях, що відповідали критеріям включення та виключення. На основі аналізу було створено п’ять дефінітивних номограм по вимірюваннях розмірів пеніса в розслабленому і розтягнутому стані з розрахунком середніх значень та стандартного відхилення. Сильні сторони цього огляду полягають у використанні досить суворих критеріїв включення та виключення, а дослідження вирізняються однорідною структурою учасників.

Було визначено послідовну слабку, але значиму кореляцію між зростом та довжиною пеніса у розтягнутому стані або в стані ерекції. Проте кореляція з іншими соматометричними параметрами виявилась непідтвердженою, слабкою або непослідовною.

H. Wessels et al. (1996) у своєму аналізі висловили думку про те, що чоловіків з відхиленням розмірів пеніса > 2σ від нормальних слід визнати кандидатами на проведення процедури зі збільшення пеніса (2,28% чоловічої популяції). Було зазначено, що ці відхилення констатують при довжині статевого члена в розслабленому стані < 6 і < 9,5 см у витягнутому. Мікропеніс визначається при довжині < 2,5σ від середніх показників (0,14% чоловічої популяції), що становить < 5,2 см для розслабленого і < 8,5 см для розтягнутого пеніса.

Довжина статевого органа у розтягнутому стані – оптимальний показник, який практично відповідає довжині в стані ерекції, що скорочує потребу у вимірюванні інших розмірів. Проте ця думка була спростована деякими іншими дослідженнями, що свідчить про неоднозначність даного питання. Наприклад, J. Chen et al. (2000) за результатами проведеного аналізу повідомили, що для досягнення повної потенційно можливої довжини статевого члена при розтягуванні потрібно докласти мінімальної сили (450 г). Експерименти ж показали, що сила розтягування, яку застосовували урологи в клінічній практиці, була значно меншою від потрібної. Це і стає причиною об’єктивних невідповідностей, виявлених в трьох з чотирьох досліджень під час даного аналізу, коли довжина пеніса в стані ерекції виявляється більшою, ніж така при розтягуванні.

З цього метааналізу неможливо зробити остаточні висновки щодо будь-яких розбіжностей у розмірі статевого члена в залежності від раси. R. Lynn (2013) вважає, що довжина і окружність пеніса є найбільшими в осіб негроїдної раси (жителі Центральної Африки), середніми – в осіб європеоїдної раси (європейці, південні азіати та жителі Північної Африки), а найменшими – у монголоїдів (східні азіати). Однак ці результати ґрунтуються на дослідженнях, які не відповідали цим критеріям включення. Найбільшу частку серед учасників даного метааналізу становили чоловіки європеоїдної раси. Було проведено лише одне дослідження (n = 320) серед учасників негроїдної раси та два дослідження за участю чоловіків монголоїдної раси (n = 445). Питання расової відмінності може бути вирішене лише за допомогою вимірювань, проведених у достатньо великій популяції з використанням одного і того ж методу всіма клініцистами, а також з виключенням інших змінних, які можуть впливати на розмір статевого члена (наприклад зріст).

Майбутні дослідження також повинні забезпечити точність звітування стосовно расової приналежності учасників та узгодження результатів різних клінічних досліджень.

D. Herbenick et al. (2014) за аналізом власних результатів, отриманих при обстеженні 1661 чоловіка, визначили середню довжину пеніса в стані ерекції – 14-15 см та середню окружність в стані ерекції – 12-23 см. Це приблизно на 1 см більше від середньої довжини і на 0,6 см – від середньої окружності відповідно до побудованих номограм. Така похибка може пояснюватись необ’єктивністю або свідомою упередженістю чоловіків-учасників. Проте дослідники стверджують, що їхня вибірка була більш точною, оскільки відомості були зібрані анонімно через інтернет, а чоловіки були вмотивовані говорити правду, щоб отримати винагороду, наприклад презервативи відповідного розміру. Їхні дані також дозволяють припустити, що спосіб отримання ерекції може вплинути на розміри статевого члена. Наприклад, присутність статевого партнера під час вимірювання може давати більш точний результат, ніж самостійне стимулювання, особливо в умовах клінічного закладу.

Обмеження

В усіх дослідженнях, включених до даного огляду, описано стандартизовану процедуру вимірювання розмірів статевого члена. Проте температура, рівень збудження та попередня еякуляція можуть також впливати на об’єктивність отриманих результатів. При цьому існує значний потенційний ризик помилки у вимірі розмірів. При помітно великій кількості досліджень лише в чотирьох з них (n = 692 чоловіків) проводилось вимірювання в стані ерекції довжини пеніса і лише у двох (n = 231) – окружності. Сучасні номограми не відображають кількості чоловіків, за даними яких визначались середньозважені значення та поєднані стандартні відхилення. Так, наприклад, довжина і окружність пеніса в розслабленому стані можуть бути менш надійними показниками і більше залежати від температури навколишнього середовища, рівня збудження та професійності вимірювання. Автори метааналізу рекомендують в майбутніх дослідженнях більш детально повідомляти про метод виконання вимірювань, описувати підготовку клініцистів до проведення експерименту та забезпечувати обмін даними для узгодження результатів. Крім того, необхідно дотримуватися конфіденційності з проведенням всіх потрібних вимірювань в кімнаті з кондиціонером при постійній температурі (21 °C). Застосовуючи одноразову мірку, клініцист повинен виміряти три основні параметри пеніса в розслабленому стані: окружність (обхват) пеніса посередині; довжину від кореня до головки і довжину від лобка до голов­ки. Для вимірювання показників у розтягнутому стані потрібно захопити головку і відтягувати її до моменту відчуття пацієнтом помірного дискомфорту, що забезпечить оптимальне розтягнення. За можливості учасник не повинен еякулювати протягом попередніх 24 год. Вимірювання довжини пеніса у стані ерекції може бути проведене або після самостійної стимуляції при перегляді еротичних фільмів, або після індукції ін’єкцією простагландину. Для визначення впливу природних умов експерименту та присутності сексуального партнера на отримані результати потрібні подальші дослідження.

Відомо, що деякі волонтери беруть участь у дослідженні, оскільки почуваються більш упевненими в розмірі пеніса, ніж будь-який середньостатистичний чоловік із загальної популяції. Подібний факт теж може впливати на виникнення помилок у вимірюваннях і зміщувати отримані результати у бік більших розмірів. Так же результати можуть бути штучно зміщені в бік менших розмірів за умови участі чоловіків, що не досягли 18-річного віку або з індивідуальних причин мають недостатньо розвинені геніталії. До того ж особливий вплив можуть мати характер харчування та культура. Найбільша частка волонтерів дослідження – чоловіки європеоїдної раси та з Близького Сходу.

Висновки та подальші перспективи

Номограми можуть бути корисними у клінічній практиці для визначення розбіжностей між суб’єктивним сприйняттям та фактичним значенням розміру пеніса. Таким чином, у дослідженні N. Mondaini et al. (2002) виявлено, що 48 (71,7%) чоловіків із синдромом маленького пеніса «відчували себе заспокоєними щодо нормального розміру свого статевого члена після ретельного пояснення під час візиту до лікаря». Проте 50% осіб можуть інтерпретувати незначні відхилення від середніх значень як неповноцінні або ненормальні. Отже, порівняння розміру пеніса між різними чоловіками в даному випадку має неоднозначний ефект, тому що може сприйматись неадекватно і підтверджувати відчуття невідповідності нормі у пацієнта. Це особливо складно у тих, хто має проблеми зі сприйняттям власного тіла. При цьому допоки невідомо, чи впливає перцентильне значення розміру пеніса на сприйняття людиною проблеми. Інакше кажучи, чи будуть чоловіки, у яких розмір пеніса має > 50 перцентиля, більш заспокоєні і задоволені, ніж ті, які знаходяться нижче середнього показника, і чи будуть чоловіки з розміром пеніса < 50 перцентиля більш схильні до тривожних розладів і незадоволені собою. Дати відповідь на це питання може рандомізоване контрольоване дослідження, у якому особи з дисморфічним розладом тіла або синдром маленького пеніса випадковим чином розподіляються на групи, яким: а) розповідають про перцентильне значення розміру їхнього пеніса в порівнянні з іншими чоловіками; б) повідомляють, що статевий член перебуває в нормальному діапазоні, проте без надання перцентильного показника.

Номограма також може бути використана для вивчення тенденції впливу на сприйняття себе людиною, коли вона розцінює себе кращою від середнього значення (самопідсилення і самопереконання) та позитивно впливає на соціальну оцінку. Таким чином, можна припустити, що чоловіки без будь-яких побоювань щодо розміру свого статевого члена носять «рожеві окуляри» і оцінюють його розмір як більший, ніж він насправді є відповідно до номограми. Проте це припущення ще підлягає майбутнім дослідженням. Крім того, пацієнти з тривожними або з дисморфічними розладами, можливо, навпаки втратили свої «рожеві окуляри». Такі особи зазвичай схильні вірити, що їхнє оточення знає про цю проблему і теж думає про це. Якби ця гіпотеза була прийнятна, то змінити ситуацію можна було б за допомогою психологічного консультування чоловіків із синдромом маленького пеніса.

Важливе спостереження також надійшло від J. Lever et al. (2006), які при аналізі масштабного інтернет-опитування серед 52 031 гетеросексуальних чоловіків і жінок відзначили, що 85% жінок не акцентували увагу на розмірі пеніса свого партнера і не вважали це проблемою, проте лише 55% чоловіків були задоволені розміром власного статевого члена. Таким чином, лише 15% жінок стверджують, що розмір пеніса в стані ерекції є вкрай важливим. Однак невідомо, скільки з цих 15% осіб були у статевих стосунках з чоловіком, який також був незадоволений розміром пеніса. Потрібно зазначити, що результати можуть також відрізнятись у гомосексуалістів.

Вимірювання розміру статевого члена – це зазвичай лише один аспект оцінки чоловіків із синдромом маленького пеніса, тривожним розладом або мікропенісом. Не менш важливим є забезпечення психоемоційної стабільності пацієнта, а також розуміння переконань і ставлень до розміру пеніса, запобігання некоректній поведінці для попередження ризику виникнення відчуття сорому або приниження. На сьогоднішній день існує виражена потреба більш ретельного підходу до діагностики дисморфічних розладів тіла за допомогою опитувальника або структурованого діагностичного інтерв’ю. Це є абсолютною необхідністю, оскільки допомога чоловікові з таким розладом зазвичай вимагає більш складного психіатричного втручання, ніж для пацієнтів з незначними тривожними розладами чи синдромом маленького пеніса, де психологічного навчання та консультування може бути цілком достатньо. Проте ці гіпотези виходять за рамки даної статті і вимагають рандомізованих контрольованих досліджень за допомогою стандартизованих шкал і довготривалого спостереження.

Огляд підготувала Ольга Сорока

За матеріалами: D. Veale, S. Miles, S. Bramley, G. Muir, J. Hodsoll «Am I normal? A systematic review and construction of nomograms for flaccid and erect penis length and circumference in up to 15 521 men», BJU Int 2015; 115: 978-986