Превенція післяопераційних ускладнень трансуретральної резекції простати


сторінки: 48

О.Д. Нікітін, д.мед.н., професор кафедри урології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця


Одним з найбільш серйозних ускладнень трансуретральних операцій є так званий ТУР-синдром. Основу ТУР-синдрому становить абсорбція іригаційної рідини, яка викликає зміни з боку серцево-судинної і центральної нервової систем. У всіх хворих спостерігається ділюційна гіпонатріємія, проте лише у тих осіб, у яких серце не справляється зі збільшенням навантаження, розвиваються ускладнення у вигляді набряку мозку або легенів. Симптоми порушення функції центральної нервової системи – дратівливість, головний біль, судоми, порушення зору аж до повної сліпоти, затьмарення свідомості, кома – зазвичай пояснюються гіпонатріємією внаслідок водної «інтоксикації».

Підвищення ефективності оперативних методів лікування гіперплазії передміхурової залози шляхом запобігання розвитку інтраопераційних ускладнень при трансуретральній резекції є однією з актуальних проблем урології.

Проведено дослідження результатів лікування у 68 хворих на гіперплазію передміхурової залози віком від 54 до 79 років, яким проведено трансуретральну резекцію передміхурової залози (ТУРП). Хворих розподілили на дві групи. До першої групи (n = 38) увійшли пацієнти, яким під час проведення ТУРП як іригаційний засіб застосовували розчин турусол. У групі порівняння (n = 30) під час ТУРП використовували 5% розчин глюкози.

Розчин турусол, що складається із сорбіту (2,7%), маніту (0,54%) і води для ін’єкцій, виявляє позитивний ефект завдяки діуретичному, осмотичному і дезінтоксикаційному впливу під час операції і при зрошенні сечового міхура в ранній післяопераційний період; мінімізує ризик електропошкодження тканин за рахунок своєї електронейтральності.

Об’єм доброякісної гіперплазії передміхурової залози не перевищував 80 см3 і в середньому становив 63,6 ± 5,4 см3. У 29 хворих відзначалася гостра затримка сечі. У решти осіб показаннями для проведення ТУРП були виражені дизуричні явища, а також різке зниження максимальної та середньої швидкості сечовипускання. Обсяг резектованих тканин в обох групах в середньому дорівнював 64,7 ± 6,3 см3, а крововтрата – 138,4 ± 24,7 мл.

У групі пацієнтів, яким проводили лікування з використанням турусолу, не відмічалось розвитку ТУР-синдрому, а також артеріальної гіпотензії, тахікардії, нудоти, блювоти. Прийом турусолу запобігав гемолізу еритроцитів, забезпечуючи високий ступінь візуалізації, і добре здійснював вимивання крові і фрагментів резектованих тканин. При визначенні рівня електролітів крові в до- і післяопераційному періоді суттєвих змін не виявлено.

У 2 (6,7%) із 30 хворих групи порівняння наприкінці ТУРП розвинувся ТУР-синдром, купірування якого вимагало переведення пацієнтів до відділення реанімації і проведення інтенсивної терапії протягом 2-3 днів. Ще у 3 (10%) хворих групи порівняння в кінці ТУРП відзначалися більш легкі прояви ТУР-синдрому у вигляді артеріальної гіпотензії, нудоти й ознобу. Після проведення цим хворим відповідної терапії вищенаведені явища були купіровані.

Таким чином, застосування турусолу для іригації під час ТУРП є ефективним засобом профілактики розвитку ТУР-синдрому, інших резорбтивних ускладнень та електролітно-метаболічних порушень. Завдяки збалансованому складу турусол є оптимальним засобом іригаційного забезпечення трансуретральних операцій.

Поділитися з друзями: