1. Новий погляд на застосування препарату Вітапрост у пацієнтів із захворюваннями передміхурової залози

   Бойко А.І., Соснін М.Д., Губарь А.О.

2. Неускладнені інфекції нижніх сечовивідних шляхів: різні терапевтичні підходи

3. Бессимптомная доброкачественная гиперплазия предстательной железы: три стороны одной проблемы

   Тюзиков И.А., Калинченко С.Ю., Ворслов Л.О. и др.

4. Тканевая инженерия в урологии

5. Роль і місце нетрадиційних лікарських засобів у медикаментозній терапії доброякісної гіперплазії передміхурової залози

6. Современные возможности лабораторной диагностики акромегалии и синдрома Кушинга как факторов мужского бесплодия

   Рыкова О.В.

7. Ви запитували

   Кубанський С.А.

8. Остеопороз у мужчин. Особенности диагностики и лечения

   Беловол А.Н., Князькова И.И.

9. Медикаментозное лечение доброкачественной гиперплазии предстательной железы

10. Систематический обзор причин и подходов к лечению вторичной эякуляторной дисфункции

11. Клинические аспекты, диагностика и терапия эритроплазии Кейра

    Савоськина В.А.

12. Вбиральні: історичні, культурні та медичні аспекти

Матеріали і методи дослідження

Результати дослідження та їх обговорення

Висновки

Представлено результати дослідження, в якому оцінювалися ефективність і переносимість препарату Вітапрост (таблетки 100 мг) виробництва ВАТ «Нижфарм» (Росія) у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) та хронічним бактеріальним простатитом (ХБП). Результати свідчили, що препарат біологічного походження Вітапрост може застосовуватися як монотерапія ДГПЗ, так і в складі комплексного лікування ХБП у комбінації з антибактеріальними засобами. Доведено суб’єктивну та об’єктивну ефективність Вітапросту при лікуванні вказаних доброякісних уражень простати. Препарат характеризується хорошим профілем переносимості при тривалому застосуванні.

Ключові слова: ДГПЗ, хронічний простатит, Вітапрост, антибактеріальні препарати.

Подальше збільшення в економічно розвинених країнах тривалості життя, загальносвітова тенденція до старіння населення зумовлюють зростання числа захворювань, у т.ч. простати. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) і хронічний простатит є найбільш поширеними урологічними захворюваннями у пацієнтів похилого віку, що негативно впливають на стан чоловічого здоров’я і тривалість життя. Актуальність лікування цієї патології в даний час ні в кого не викликає сумніву. На конгресі Європейської асоціації урологів (Мілан, 2013) однією з найбільш широко висвітлюваних тем була терапія симптомів нижніх сечових шляхів з використанням рослинних екстрактів та препаратів нехімічної природи. Це в черговий раз підтверджує популярність подібної терапії, що постійно зростає, в усьому світі.

Гістологічні ознаки ДГПЗ наявні у 56% чоловіків віком 60 років і у 92% – до 80 років. Представлені в ході конгресу Європейської асоціації урологів (Париж, 2012) результати опитування пацієнтів із симптомами порушення сечовипускання при ДГПЗ свідчили, що 59% чоловіків навмисне обмежують споживання рідини у вечірні години, 43% – уникають відвідування місць, де відсутній туалет, 36% – відмовляються від поїздок на далекі відстані, 22% осіб намагаються рідше виходити з дому.

Комплексна терапія хронічного простатиту і своєчасний початок медикаментозного лікування ДГПЗ – захворювання, що має прогресуючий характер, – є ключем до успіху в контролі над симптоматикою і перебігом даної патології. Сучасні методи лікування ДГПЗ є досить різноманітними. У більшості країн з високим рівнем медицини позначилася стійка тенденція до зменшення числа оперативних втручань та підвищення інтересу до медикаментозного лікування хворих з цією нозологією. На сьогоднішній день існує дуже великий вибір лікарських засобів, призначених для лікування захворювань передміхурової залози, і цей список продовжує поповнюватися.

Численними дослідженнями доведено, що симптоми нижніх сечових шляхів відзначаються у 40-90% чоловіків у віковій групі від 50 до 80 років і старше. Так, клінічні прояви ДГПЗ мають місце у 37% пацієнтів віком 40-50 років, у 69% – 51-60 років, у 76% –61-70 років, у 87% чоловіків старше 71 року. Саме наростання тяжкості симптомів, безпосередньо пов’язаних з проліферацією аденоматозної тканини простати, спонукало нас визначити можливий спосіб профілактики ДГПЗ. Одним із важливих аспектів, що свідчить про актуальність профілактики рецидивів хронічного простатиту, є етіопатологічний взаємозв’язок запального процесу в тканині передміхурової залози і виникнення гіперплазії в ній. Засоби профілактики рецидивів хронічного простатиту, що використовуються на даний момент, включають курсові призначення антибактеріальних препаратів, αА1-адреноблокаторів, інгібіторів 5α-редуктази, рослинних препаратів, сеансів масажу передміхурової залози. Однак вищеперелічені заходи є недостатньо ефективними і не знижують ризик виникнення та прогресування ДГПЗ (Berry S.L., Coffey D.S., Walsh P.C., Ewing L.L., 1984). Це пов’язано з тим, що дана терапія не може мати постійний характер – тривалі курси антибактеріальної терапії викликають виражені небажані ефекти, а прийом αА1-адреноблокаторів має лише симптоматичний характер, не впливає на етіопатогенез ДГПЗ і не запобігає прогресуванню захворювання (Roehrborn C.G., Boyle P., Bergner D. et al., 1999). Застосування медикаментів з метою лікування та профілактики ДГПЗ в даний час не вивчено, існують тільки окремі публікації про шляхи запобігання прогресуванню хвороби, що розвинулась. Найбільш часто для лікування призначають препарати, що мають або лише симптоматичний ефект, або (за наявності патогенетичного механізму) є небезпечними, впливають на сексуальну функцію і зумовлюють розвиток низки інших небажаних реакцій. Дотепер чимало принципових питань медикаментозної терапії залишаються дискутабельними і потребують подальшого вивчення. Так, недостатньо вивчено механізми дії деяких препаратів, відсутні конкретні показання до їх застосування, не уточнено критерії, що свідчать про ефективність медикаментозної терапії. Крім того, немає єдиної думки щодо тривалості медикаментозного лікування. У зв’язку з цим дані лікарські засоби використовують тільки при вираженій симптоматиці та/або за наявності достатнього об’єму гіперплазованої простати. Іншими словами, застосування цих препаратів для лікування ДГПЗ на ранніх стадіях та її профілактики не видається можливим.

Окремої уваги заслуговують наукові праці, в яких визначено ряд критеріїв ризику прогресування ДГПЗ – тих умов, за наявності яких (окремо або в сукупності) ймовірність швидкої появи клінічних симптомів захворювання вірогідно підвишується в порівнянні з чоловіками без факторів ризику. Основними критеріями прогресування ДГПЗ вважаються ступінь зниження максимальної швидкості потоку сечі (Qmax), збільшення об’єму залишкової сечі (Vres) і об’єму передміхурової залози (V_prost). Додатковими предикторами є частота виникнення гострої затримки сечовипускання та необхідність оперативного лікування. Перспективним критерієм в оцінці динаміки розвитку ДГПЗ вважається зміна рівня простатспецифічного антигену (ПСА). Важливою ознакою прогресування захворювання служить збільшення кількості балів за Міжнародною шкалою оцінки простатичних симптомів (IPSS), оскільки не лише об’єктивні дані, а й суб’єктивна оцінка хворим свого стану нерідко дає можливість лікарю обрати найбільш прийнятний варіант лікування. Використання вищезазначених показників дає змогу призначати терапію хворим з ДГПЗ тоді, коли симптоми захворювання ще не надто виражені.

Найбільш істотними критеріями ризику прогресування ДГПЗ є наступні:

• вік старше 47 років;
• оцінка симптомів за шкалою IPSS ≥ 8 балів;
• Q_max < 15 мл/с;
• V_prost ≥ 30 см3;
• рівень ПСА > 1,4 нг/мл;
• V_res > 50 мл.

Сучасна теорія етіології та патогенезу ДГПЗ грунтується на ролі периферичного андрогену – дигідротестостерону, який утворюється при надходженні в клітини передміхурової залози тестостерону, що циркулює в крові. Дигідротестостерон акумулюється в тканині передміхурової залози під впливом ферменту 5α-редуктази, що розташовується в ядрах клітин, зв’язується з цитоплазматичними рецепторами і проникає в клітинне ядро. Після фіксації комплексу на ДНК дигідротестостерон сприяє розмноженню клітин і синтезу білків. У той же час інший фермент – ароматаза – більшу частину тестостерону перетворює на естрадіол, що має проліферативні властивості та призводить до росту ДГПЗ. Це послужило приводом для низки досліджень, спрямованих на пошук речовин, які можуть стати інгібіторами даних ферментів.

У 96,7% пацієнтів з ДГПЗ виявляються морфологічні ознаки хронічного запалення простати різного ступеня активності. У формуванні хронічного простатиту провідну роль відіграють застій простатичного секрету в ацинусах залоз внаслідок компресії їхніх протоків аденоматозною тканиною, хронічна гіпоксія і венозний стаз. Враховуючи, що наявні в арсеналі уролога лікарські засоби для патогенетичного лікування ДГПЗ, а також методики профілактики рецидивів хронічного простатиту є неефективними щодо запобігання розвитку даних захворювань, у пацієнтів цієї категорії доцільно використовувати препарати з нових груп.

Останніми роками при захворюваннях передміхурової залози почали застосовувати препарати біологічного походження, виділені з передміхурової залози великої рогатої худоби (Вітапрост, сампрост). У ході досліджень було доведено, що ці препарати мають органотропну дію, тобто впливають на процеси диференціювання в популяції клітин, з яких вони виділені. Крім того, вони мають протизапальні та імуномодулюючі ефекти, впливають на показники гемостазу, посилюють синтез антигістамінових та антисеротонінових антитіл і покращують мікроциркуляцію в ураженому органі. Препарати групи біорегуляторних пептидів стали застосовувати в лікуванні пацієнтів як з хронічним простатитом, так і з ДГПЗ.

Мета даного дослідження полягала в оцінці ефективності та переносимості препарату Вітапрост у таблетованій формі по 100 мг виробництва ВАТ «Нижфарм» (Росія) у хворих з ДГПЗ та хронічним простатитом.

Матеріали і методи дослідження В начало статьи

Пацієнтів було розподілено на три групи. До І групи увійшли 34 чоловіки з ДГПЗ, які отримували Вітапрост в рекомендованій дозі по 1 таблетці (100 мг) 2 рази на добу протягом 30 діб; їх середній вік становив 56,8 ± 5,3 року. IIа група була представлена 31 пацієнтом з хронічним бактеріальним простатитом (ХБП), яким, окрім антибактеріальної терапії (тривалістю не більше 6 тиж), проводили лікування препаратом Вітапрост по 1 таблетці 2 рази на день протягом 30 діб; середній вік – 36,0 ± 6,4 року. У IIб групу увійшло 33 пацієнти з ХБП, які отримували стандартне лікування антибіотиками тривалістю не більше 6 тиж; середній вік досліджуваних – 32,8 ± 6,5 року. Усі пацієнти до і через 2 міс від початку дослідження були обстежені. У пацієнтів I групи ефективність терапії оцінювали згідно з анкетуванням за шкалою IPSS з визначенням індексу якості життя (Q_oL). Крім того, у них визначали вміст загального ПСА в сироватці крові, виконували урофлоуметрію з реєстрацією Q_max і середньої об’ємної швидкості потоку сечі (Q_ave), а також вимірювали Vres і Vprost. Останні два показники розраховували відповідно за допомогою трансабдомінального та трансректального ультразвукового дослідження. У IIа і IIб групах ефективність лікування аналізували за даними анкетування за шкалою симптомів хронічного простатиту Національного інституту здоров’я США (NIH-CPSI). При цьому оцінювали в балах основні показники болю, дизурії та якості життя. Додатково виконували урофлоуметрію, визначали V_res і V_prost.

Результати дослідження та їх обговорення В начало статьи

У I групі хворих із ДГПЗ показники IPSS до початку монотерапії препаратом Вітапрост і через 2 міс спостереження становили 11,1 ± 2,93 і 8,96 ± 2,31 бала відповідно (р < 0,001). Індекс Q_oL також вірогідно знизився в зазначені контрольні терміни з 3,69 до 2,63 (р < 0,001). Представлені дані свідчать про істотне суб’єктивне покращення сечовипускання у пацієнтів з ДГПЗ на фоні терапії Вітапростом. Об’єктивні параметри, що характеризують мікцію, у хворих I групи в результаті проведеного лікування зазнали статистично значимих змін. Показники Q_max і Q_ave зросли на 7,9 і 3,1% відповідно, у той же час як Vres знизився на 23,8%. При цьому Q_max нормалізувалася (перевищувала 15 мл/с) у п’яти (14,7%) пацієнтів. Vprost достовірно зменшився через 2 міс спостереження з 52,6 ± 12,1 до 44,8 ± 11,9 см3 (р < 0,001). Доведено, що в результаті проведеного лікування у хворих I групи вірогідно (р < 0,001) змінився рівень ПСА – з 3,26 ± 0,81 нг/мл на початку дослідження до 2,69 ± 0,72 нг/мл через 2 міс (р < 0,001).

При оцінці результатів лікування ХБП було виявлено наступні закономірності. Так, згідно з даними анкетування за шкалою NIH-CPSI, у хворих ІІа групи, які отримували крім антибактеріальних препаратів Вітапрост, показники болю, дизурії та якості життя до лікування і по його завершенню становили 3,89 ± 1,1 і 1,99 ± 0,47; 2,46 ± 0,75 і 1,18 ± 0,27; 5,32 ± 1,28 і 1,92 ± 0,57 бала відповідно (р < 0,001). У IIб групі пацієнтів, які приймали тільки антибіотики, аналогічні суб’єктивні параметри змінились з менш значущою динамікою. Показники болю і дизурії в зазначені контрольні терміни суттєво не відрізнялись – 4,12 ± 0,97 і 3,92 ± 0,63; 2,32 ± 0,58 і 1,97 ± 0,57 бала відповідно (р < 0,05). Якість життя покращилась більш істотно – з 4,9 ± 1,23 до 4,7 ± 0,79 бала (р = 0,001). Динаміка об’єктивних показників сечовиділення на фоні проведеного лікування ХБП у хворих IIа і IIб груп наведена нижче. Порівняно більш значуще поліпшення було виявлено у пацієнтів, які отримували Вітапрост у складі комплексної терапії захворювання. Показник Vprost у досліджуваних IIа групи внаслідок лікування знизився з 23,9 ± 3,96 до 18,2 ± 2,31 см3 (р < 0,001); у пацієнтів, яким призначали монотерапію антибактеріальними препаратами, він знизився з 21,2 ± 2,96 до 20,6 ± 2,31 см3 (р < 0,05). Таким чином, серед хворих на ХБП, яким проводили комбіноване лікування із застосуванням Вітапросту, виявлена більш істотна редукція Vprost.

Серед пацієнтів, які отримували Вітапрост у складі комплексної терапії ХБП, вихідний патоген при завершальному обстеженні висіяли у шести (19,4%) випадках. У чоловіків, які приймали лише антибактеріальні препарати з урахуванням чутливості до них, повторне виділення мікроба, що викликав захворювання, було відзначено в постмасажній порції сечі у восьми (24%) випадках. Побічні ефекти, що виникали при лікуванні хворих на ХБП, здебільшого були пов’язані із застосуванням антибактеріальних засобів, оскільки вони зникали незабаром після їх відміни. У зв’язку з тим, що найбільша тривалість протимікробної терапії не перевищувала 6 тиж, для з’ясування скоригованого профілю переносимості препарату Вітапрост нами окремо оцінювалися небажані реакції у пацієнтів ІІа групи з моменту припинення прийому антибіотика. У результаті було встановлено, що при продовженні терапії Вітапростом у пацієнтів побічних ефектів не відмічалось.

Застосування препарату Вітапрост у хворих з ДГПЗ дало можливість вірогідно зменшити вираженість симптомів нижніх сечових шляхів і підвищити якість життя. Дана обставина в поєднанні з хорошою переносимістю препарату зумовлює достатню комплаєнтність до лікування серед осіб, яким воно показане. Не меншої уваги заслуговують результати об’єктивного контрольного обстеження хворих з ДГПЗ. При урофлоуметрії встановлено значне підвищення Qmax і Qave при вірогідному зменшенні Vres у досліджуваних. Зазначені зміни були очікуваними завдяки доведеному раніше релаксуючому впливу на гладкі м’язи задньої уретри і дії, направленій на підвищення скоротливості детрузора. Крім того, певну роль в об’єктивному покращенні мікції у хворих з доброякісною гіперплазією простати може відігравати і зменшення Vprost, зареєстроване через 2 міс після початку дослідження. Іншими словами, вплив даного лікарського засобу на сечовипускання, швидше за все, реалізується через зменшення як динамічної, так і механічної обструкції. Згідно з результатами анкетування за шкалою NIH-CPSI, у пацієнтів, які отримували Вітапрост на додаток до антибактеріальної терапії, відзначено більш значущі зміни показників болю, дизурії та якості життя, ніж у хворих, що приймали тільки антибіотики. Знеболюючу дію Вітапросту можна пояснити доведеним інгібуючим впливом препарату на вироблення медіаторів запалення арахідонового каскаду. З цим же ефектом може бути пов’язане більш суттєве зменшення Vprost та кількості лейкоцитів у постмасажній порції сечі в результаті комбінованого лікування Вітапростом порівняно з хворими, які отримували монотерапію протимікробними засобами.

Суб’єктивному покращенню мікції сприяла об’єктивна позитивна динаміка сечовипускання, що проявилося в підвищенні показників Q_max і Q_ave при зменшенні V_res. Найбільш вираженими ці зміни були в осіб, які отримували Вітапрост у складі комплексного лікування захворювання. Їх, імовірно, можна пояснити релаксацією гладком’язових елементів задньої уретри і зменшенням запальної реакції (характерної для ХБП) під впливом Вітапросту. Менша кількість вихідних патогенів у пацієнтів, яким призначали одночасно з антибіотиками Вітапрост, можливо, пов’язана з кращим дренуванням протоків залози внаслідок доведеної протизапальної та протинабрякової дії. Це могло сприяти більш ефективній природній елімінації патогенних мікробів з простати. Описана закономірність не піддається більш логічному поясненню, що вимагатиме окремого вивчення.

Висновки В начало статьи

Препарат біологічного походження Вітапрост може застосовуватися як монотерапія ДГПЗ, так і в складі комплексного лікування ХБП у комбінації з антибактеріальними засобами. У ході дослідження було вірогідно доведено суб’єктивну та об’єктивну ефективність Вітапросту при лікуванні вказаних доброякісних уражень простати. Препарат характеризується хорошим профілем переносимості при тривалому застосуванні.

Новый взгляд на применение препарата Витапрост у пациентов с заболеваниями предстательной железы

А.И. Бойко, Н.Д. Соснин, А.А. Губарь

Представлены результаты исследования, в котором оценивались эффективность и переносимость препарата Витапрост (таблетки 100 мг) производства ОАО «Нижфарм» (Россия) у больных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ) и хроническим бактериальным простатитом (ХБП). Результаты свидетельствовали, что препарат биологического происхождения Витапрост может применяться как в качестве монотерапии ДГПЖ, так и в составе комплексного лечения ХБП в комбинации с антибактериальными средствами. Доказана субъективная и объективная эффективность Витапроста при лечении указанных доброкачественных поражений простаты. Препарат характеризуется хорошим профилем переносимости при длительном применении.

Ключевые слова: ДГПЖ, хронический простатит, Витапрост, антибактериальные препараты.

New view for using of the preparation Vitaprost in patients with prostate diseases

A.I. Boyko, N.D. Sosnin, A.A. Gubar

The purpose of this study was to evaluate the efficacy and tolerability of Vіtaprost (tablets 100 mg) in patients with benign prostatic hyperplasia (BPH) and chronic antibacterial prostatitis (CBP). The preparation of biological origin Vitaprost can be used both as monotherapy BPH, and as part of a combined treatment of CBP in combination with antibacterial agents. It was proved the subjective and objective effectiveness of Vitaprost in the treatment of benign lesions of the prostate. It is characterized by good tolerability profile with prolonged use.

Keywords: BPH, chronic prostatitis, Vitaprost, antibacterial agents.

В начало статьи